, з життєвого кредо М. Бунге
Тільки вільний громадянин має вітчизну, раб же чи кріпосний мають лише батьківщину, тобто
місце, де народилися.
ГОТОВИЙ ПІТИ, з професійного кредо М. Бунге
Галоші і парасолька мої в порядку – я готовий піти будь-якої хвилини.
ПРОБЛЕМА – У ЗРОСТАННІ КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ, з книги М. Бунге «Потойбічні
нотатки»
Для кожної мислячої людини повинно бути зрозуміло, що і при общинному володінні не
виключено куркульство, споювання, оббирання бідних багатими і, навпаки, руйнування
достатньої кількості жителів глитаями і гніт; збезземелення не є наслідком приватної власності, а,
як усі визнають, – наслідком збільшення населення.
ОДИН З НАЙКРАЩИХ ФІНАСИСТІВ, з мемуарів С. Вітте
Бунге був одним з кращих у Росії професорів фінансового права; до того ж, людина він у високому
ступені освічена й шанована. Оскільки Бунге залишався переконаним прихильником необхідності
відновити металевий обіг, заснований на золоті, то я на нього і вказав графу (М. Лоріс-Мелікову –
авт.).
КРИТИКУВАЛИ ІСНУЮЧІ ПОРЯДКИ, з статті О. Безрукова «З приводу «Нескінченного
глухого кута»
З настанням епохи реформ в діяльності слов’янофільства на перший план висувається та глибока
відданість народному благу, яка примусила Герцена сказати, що західники і слов’янофіли, подібно
до Януса, дивилися в різні боки, проте серце у них билося одне. В епоху реформ слов’янофіли
енергійно захищають селянську реформу в її найширших припущеннях і гаряче підтримують
гласний суд, самоврядування, свободу слова і друку.
Особливо широко ставив питання Костянтин Аксаков. У своїй доповідній записці, поданій
молодому государеві 1856 року, він, спираючись на приклад Русі, пропонував скликати земський
собор.
Літературним центром загального пожвавлення на перших порах стає заснований 1856 р. журнал
«Російський вісник». Він енергійно узявся як за критику старих порядків, так і за окреслення
шляхів творення нових умов суспільного життя. У цілій низці науково-публіцистичних статей
Бунге, Головачова, Унковського, Зарудного, Лохвицького, Бориса Утіна, Побєдоносцева йшлося
про необхідність реформ в області судовій, про шкоду станових переваг, про основи майбутніх
селянських перемін, про добродійність самоврядування тощо.
КАПІТАЛІЗМ РОБИТЬ ЛЮДИНУ ВІЛЬНОЮ, з біографічної розвідки С. Загорського
Перебороти дефіцит бюджетів Миколі Бунге не вдалося через неврожаї 1882, 1884 і 1885 років,
загальний спад виробництва і несприятливий вплив на економіку Росії депресії 80-х років на
світовому ринку.
…Його ж звинувачували в половинчатості рішень, у слабкості і нерішучості. Він же, володіючи
особливою делікатністю і стриманістю, обмежувався спокійними офіційними спростуваннями –
строго за фактами. Поте він не міг протистояти опозиції (невдоволення податковою політикою),
яка виникла у вищих колах і потребувала більш «покладливого» міністра фінансів. Таким чином,
Миколі Бунге не вдалося вирішити своє головне програмне завдання – поліпшити фінансове
становище Росії і підвищити добробут народу.
Разом з тим результати його діяльності дали підстави біографам вважати, що «він дійсно проводив
у життя визначену систему, яка виходила досить далеко за рамки фінансової політики» і що «його
заслуги як міністра фінансів – прямий результат застосуванням на ділі його раніше сформованих
наукових поглядів».
Він… вірив, що в недалекому майбутньому зміни… повинні дати свої плоди. У цьому він не
помилився, вони проявилися вже при наступному міністрові фінансів І. Вишнеградському.
…У Ніжині він був гарячим місіонером європейської науки і громадянськості. Як професор,
діяльно піклувався про підняття рівня розвитку своїх слухачів. Аби зробити доступними для
студентів європейські скарби, він давав на своїй квартирі уроки іноземними мовами.
…Гострий фінансовий нестаток наприкінці 70-х і початку 80-х років, викликаний почасти
турецькою війною, почасти – скороченням цілого ряду державних ресурсів в ході реформ, почасти
– взагалі дурним фінансовим керуванням, поставив на чергу корінну реформу податкового
обкладання. У своїй доповіді Бунге в категоричній і визначеній формі визнав прибутковий
податок найбільш доцільним і справедливим.
…Головним фактором економічного життя
