(прототипи головних героїв – сам В. Бибиков та І. Ясинський – авт.). Лєсков тримав її тиждень, проте всю поцяткував зауваженнями на полях і на вклеєних аркушиках. Бибиков захоплювався
цими зауваженнями, розчулювався такою увагою старого, заслуженого майстра слова до молодого
письменника і, одержавши книжку від Лєскова, прибіг до мене поділитися своєю радістю.
– Ось, навмисне погляньте, – говорив Віктор Іванович, – які дивно правдиві, тонкі зауваження.
Кожне продумане, в кожному видно величезного художника, письменника, що гаряче любить
літературу, піклувальника її інтересів і людину, яка щиро поважає працю письменника.
ХВАЛЬКУВАТА МАЧУЛА, з листа А. Чехова І. Леонтьєву (Щеглову) від 18 квітня 1888 р.
Дорогий Капітане!
Отримав і «Дачного чоловіка», і критику на мій «Степ».
Залишилось у мене 75 руб… З чим я поїду до Сам? Якщо не дадуть авансу, то застрелюсь.
Втім, наплюве на це… Я закінчую нудну повістульку. Вирішив пофілософствувати? Вирішив
пофілософствувати, а вийшла каніфоль з оцетом. …Та нічого. Наплюве. Яку б ми дурницю не
написали нині, як би не мудрували над нами наші індики критики, а через 10 років ми вже не
будемо це відчувати цього, а тому, капітане, – вперед без страху і сумнівів!
Читали Ви Бабикова (чи Бибикова, Санхо Бєлінського) спогади по Гаршина у «Всесв. ілюстрації»?
Яка самолюбива, нудотна, кисла, хвалькувата і не тактична мачула! Я заздрю його апломбу і
наївній зарозумілості, заздрю його дружбі з Мінським і його обожнюванню, яке доходить до
дизентерії, перед напівбогом Ясинським… Він щасливий і задоволений!
Прощавайте і будьте здорові. Михайловський не настільки бридкий, як Ви думаєте, і не настільки
страшний дідько, як його розмалювали нерви.
Ваш А. Чехов.
НЕ ПОВІРИЛИ, з листа А. Чехова Н. Линтварьовій від 6 квітня 1892 р.
Ст. Лопасня, Моск.-Курськ. залізн.
Христос воскрес, шановна Наталія Михайлівна. Всі Чехови вітають Вас і всю Вашу сім’ю і
посилають свої сердечні побажання.
Ось вже пройшов цілий місяць, як ми живемо у себе на хуторі, який знайшли нарешті й купили.
Сестра, здається, вже писала Вам подробиці. 213 десятин, поганий ліс, сад, парк, річка за 1 1/2
версти від дому, ставок в саду, просторий будинок й інш. Ремонту не знадобилося, слава богу.
Живеться спокійно й здорово, проте не дешево...
Розповсюдилися чутки про хворобу Плещєєва, нібито небезпечну; одержав звістку, що
небезпечного нічого немає. Старий живе в Ніцці і старіє не днями, а годинами. Знаменитий
Кусмауль дозволив йому провести літо в Петербурзі. Взимку знову до Ніцци. А до чого старому
Ніцца? Йому б повернути колишню обстановку, коли у нього було багато боргів, але жилося
легше і не журливо.
Помер від сухот молодий письменник Бибиков, якого не любили і якому не повірили, коли він
написав з Києва, що у нього сухоти.
Знаєте, я ледь не придбав маєток в Чернігівській губ., недалеко від Бахмача. Заньковецька сватала.
Якби не купив на півночі, то, напевно, купив би біля Заньковецької.
Приїжджайте. Північ не така погана, як Вам здається. До Вашого приїзду ми влаштуємо колодязь з
журавлем.
До побачення! Та зберігає Вас бог.
Душевно відданий
А. Чехов.
ЯК ГУБИЛИ «ДРІБНИЙ» ТАЛАНТ, з монографії Є. Нимм «Про прототипічну структуру
роману І. Ясинського «Лицеміри»
Запам’яталася Ясинському, мабуть, і стаття С. Венгерова про В. Бибикова, літературного протеже
Ясинського, яка з’явилася в третьому томі «Критико-біографічного словника», виданому в 1892 р.
З Венгеровим Ясинського на початку 1880-х рр. зв’язували досить напружені особисті стосунки.
Будучи співробітниками журналу «Слово», вони під час розколу редакції опинилися у ворогуючих
партіях.
…Венгеров відзначав, що в 1889 р., полемізуючи з Скабичевським, Бибиков «забуває» згадати
про свого «вчителя» Ясинського: «У своїй поправці Бибиков вельми урочисто заявляє, що він
учень не Водовозова і Ушинського, а Пушкіна і Тургенєва. Про безпосереднього вчителя свого
практичний Бибиков промовчав: у 1889 р. вже було ризиковано оголошувати себе учнем Максима
Бєлінського» (М. Бєлінський – псевдонім І. Ясинського – авт.). Це при тому, що ще двома роками
раніше вийшов роман Бибикова «Чисте кохання» з присвяченням Ясинському як літературному
вчителеві».
На думку Венгерова, саме Ясинський вчинив
