КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бараг Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

немов розуміючи це, все

розповідав і розповідав. Треба було знайти можливість зупинити цей потік, тому що на лекцію і я, і він безнадійно спізнювалися.


***

ЧЛЕНОМ-КОРЕСПОНДЕНТОМ ТАК І НЕ СТАВ

, з книги М. Рахімкулова «Унікум»

Років тринадцять тому, коли Бараг був у моєму нинішньому віці, зайшовши на кафедру, я був

вражений заклопотаністю і в той же час збудженістю дорогого Лева Григоровича. Він вибачився

за те, що дуже зайнятий, – готує матеріали до обрання його членом-кореспондентом Башкирської

академії наук.

Добре знаючи атмосферу того часу, я жорстко сказав Льву Григоровичу гіркі, як йому здалося, слова: «Ви, дорогий Леве Григоровичу, не пройдете в члени-кореспонденти».

Він, вражений, запитав: «Ви так думаєте?»

Моя відповідь була суворою: «Я не думаю, я знаю. Ви – головний претендент на це звання, але, вибачте, не пройдете».

Так воно, на жаль, і сталося: найкрупніший літературознавець і фольклорист не був удостоєний

заслуженого ним звання ... І хто знає, може бути, ця гірка образа прискорила його смерть...


***

СИКТИКВАР

, бувальщина

Згадує викладач Башкирського університету Валерій Пугачов:

– Якось зустрічаю шановного Л. Барага. Ви знаєте, – хвалиться він, – я їду до Сиктиквару на

конференцію!

Я, акуратно, аби не поставити в незручне становище професора уточнюю:

– Леве Григоровичу, мені здається, що це місто називається Сиктивкар!

– Приїду, розповім вам про конференцію, обіцяє бути цікавою.

Через тиждень показує мені альбом з краєвидами столиці Комі і розповідає, яке чудове місто

Сиктиквар.


***

ЕКЗОТИЧНИЙ КАПЕЛЮХ

, студентська байка

Якось Лев Григорович затримався на роботі і, пам’ятаючи, що вдома його чекає не дуже здорова

дружина, квапливо зібрався, накинув капелюх і подався до свого мікрорайону. Ледь переступив

поріг, як почув голос Валентини Казимирівни:

– Льово, ти, мабуть, не в своєму капелюсі! Адже у тебе ще не було такого – з фруктами на полях.

Виявилося, що головний убір з екзотичними фруктами належав доценту, а пізніше – професору

Нінель Василівні Черемісіній.

Саме у ньому, поспішаючи додому, Л. Бараг через половину Уфи добирався до власної оселі.