відлюдником.
Так чи інакше, проте в Лозанні, на березі Женевського озера, ми знаходимо Володимира-Вольфа
Хавкіна лише в другій половині 1920-х років...
АНТИСЕМІТ – ТОЙ, КОГО НЕ ЛЮБЛЯТЬ ЄВРЕЇ, з статті С. Семанова «Росія і російська
літературна класика в оцінках радянсько-єврейського шляховика» *
Список російських письменників-антисемітів виглядає в нашого автора трохи новаторськи. Ну,
Державін, Гоголь і Достоєвський – це давні і звичні мішені для усього Сіону, справа відома. Але
ось Іван Сергійович Тургенєв чому тут? Так, він написав оповідання під назвою «Жид», але про
кого? Про мерзенного типа, котрий торгував власною дочкою, такого начебто б захищати важко й
ображатися нічого.
Або Пушкін. Не знаємо чому, але в Ізраїлі безліч вулиць у різних містах названі його ім’ям, твори
надзвичайно популярні. Його-то за що? За Польщу? Так ця країна була, як дехто вважає, однієї з
найбільш юдофобських у світі.
А Чехов чому в цьому «чорному списку» з’явився? Сьогодні на Заході він – один з
найпопулярніших російських класиків, переведений на всі мови, п’єси його ставляться в безлічі
театрів від Португалії до Японії, включаючи обидві Америка. Вважається, і не даремно, зразковим
російським інтелігентом.
Опендик висуває йому претензії найсерйозніші. Цитуємо …пункт з цього обвинувального
висновку: «Досить згадати рекомендацію російського інтелігента Чехова: «Треба завжди
пам’ятати про жида , що він жид», щоб засумніватися в його інтелігентності й у здатності
адекватно сприймати життя інших народів. Письменник Чехов, сам лікар, який не зробив нічого
путнього в медицині (!), не соромився називати всесвітньо відомого лікаря Володимира Хавкіна, який відкрив вакцину проти холери і чуми і врятував сотні тисяч людей від смерті, не інакше як
«жидом».
Великий письменник Чехов захисту від Опендика, звичайно, не потребує, проте деякі уточнення
прийдеться зробити. ...Зазначимо, хоча це й не головне, що основна діяльність Хавкіна пройшла
поза межами своєї батьківщини. Важливіше тут інше: випускник медичного факультету Чехов мав
зовсім іншу лікарську спеціальність, він був терапевтом і дуже багато в цій області трудився, безкоштовно лікуючи навколишніх селян і навіть побудував на свої кошти кілька сільських
лікарень, що було рідкістю серед лікарів того часу. Сказати , що він «нічого путнього в медицині»
не зробив, можна тільки в сильному роздратуванні.
Однак найголовніше, що слово «жид», образливе в наш час, зовсім інакше звучало наприкінці XIX
сторіччя. Як нині, наприклад, в Польщі, цілком західній країні.
Отже , автор «Скрипки Ротшильда» оголошений антисемітом. Сумно таке читати. І мимоволі
подумаєш, що «антисемітом» є не та людина , яка не любить євреїв, а та, яку самі євреї не
люблять...
*Мова про книгу В. Опендика «Двісті років забарного погрому», видану 2003 р. в Нью-Йорку.
