«Отче наш», але амхарською мовою. Потім йде текст (паралельний) латинською й амхарською
мовами...
Другий і третій аркуші містять молитву «Символ віри» («Вірую») амхарською мовою. Із середини
третього аркуша йдуть... майже десять амхарських речень, близьких за синтаксисом до мови геєз...
На аркушах четвертому й п’ятому подано короткий словничок (близько 50 слів) мови геєз...
На п’ятому аркуші... наведені також числівники мови геєз... До алфавіту... прикладена таблиця
порівнянь вимови букв мови геєз із буквами інших мов: арабської, англійської, французької й
угорської. Закінчується алфавіт таблицею дифтонгів мови геєз із короткими фонетичними
коментарями до неї.
ЗБЕРЕГТИ НЕ ЗУМІЛИ, з кореспонденції «Михайло Лучкай» на інтернет-ресурсі «Історичні
постаті Закарпаття»
Після смерті М. Лучкая залишилося понад 5 тисяч флоринів боргу, й тому єпархія прийняла
рішення продати «Історію карпатських русинів» Будапештові за суму вп’ятеро меншу. Рукопис
передали на рецензію члену консисторії Андрію Балудянському. Яка вона була – не відомо, проте
недруги Лучкая приховали рукопис на полицях єпископської бібліотеки.
Довгий час дослідники історії і культури Закарпаття, знаючи про рукопис, знайти його так і не
змогли. Тільки 1962 року це вдалося Юрію Саку – кандидату філологічних наук Ужгородського
університету. І він взявся за перекладу книги українською мовою.
Історичні факти й події, про які розповідає Лучкай, відомі вченим, проте сама праця як рукописна
пам’ятка є цікавою і цінною. Наукова її цінність полягає в тому, що автор використав багатий
архівний матеріал Мукачівської єпархії, різні грамоти, листи й протоколи, які нам тепер уже
недоступні, бо зникли назавжди. Після смерті Лучкая їх було знайдено у нього на квартирі, однак
сучасники не зуміли зберегти спадщину.
