його онтологічним формулюванням законів мислення, ні Канта з його чисто формалістичним
обґрунтуванням цих законів. Він пише: «Думки без змісту (без предметів) порожні, а погляди без
понять сліпі».
Лодій бере це твердження з трансцендентальної логіки Канта і ним… б’є кантівську формальну
чисту логіку, зазначаючи: «Коли розуміння є здатність мислити про предмети почуттєвого
погляду, то про що буде розуміння мислити, коли його зовсім відокремимо від почуттєвих і інших
здібностей? Якщо думки без змісту порожні, то якою повинна бути чиста логіка, яка, відвернена
від змісту думок, займається лише їхньою формою?».
Вважаючи помилковим кантівське розуміння логічної істини як згоди знання з самим собою,
Лодій підкреслює: істинність («дійсність») є схожість думки з предметом, про який думаєш.
«Дійсність є такий стан нашого розуму, завдяки якому ми пізнаємо нашу думку…
Проте, визначаючи істину саме так, Лодій все ж акцентує суб’єктивний момент, оскільки він
визначає істину як психологічний стан нашого розуму.
У 30-х і 40-х роках XIX ст., в зв’язку з розгромом університетських філософських кафедр і лютим
розгулом цензури, в Росії не з’являлися нові праці з логіки, котрі мали б який-небудь
прогресивний зміст. Навіть помірний ліберально-просвітительський вольфіанський дух книги
Лодія був нетерпимий для мракобісів, які стояли в той час на чолі управління народною освітою.
КАФЕДРА ВВАЖАЛАСЯ РОЗСАДНИКОМ ВІЛЬНОДУМСТВА, з розвідки В. Кобзаря
«Передісторія факультету»
На початок XIX ст. стало очевидним, що освоювати філософію росіянам, які не володіють
латиною й іншими іноземними мовами, важко. Запрошувані з-за кордону викладачі, у свою чергу
не володіли російською, і не мали успіху у вітчизняних слухачів. Тоді й згадали про професорів із
суміжних держав, котрі отримали освіту в Західній Європі й вільно володіли російською мовою.
У Санкт-Петербург за рекомендацією угорського дипломата Івана Семеновича Орлая були
запрошені карпатороси М. Балугьянський, П. Лодій і В. Кукольник. У своїх курсах, крім
загальноприйнятих положень, професори формулювали і власні погляди, позиції, висловлювали
нові ідеї. Це право закріплювалося за ними університетським положенням…
… З діяльністю Лодія і Галича пов’язана поява в Росії власних докторів і професорів філософії.
Вони – творці власне російської школи як філософії, логіки, так і інших дисциплін.
…1821 рік запам’ятався, насамперед, університетським безладдям з філософами. У серпні
почалася ініційована новим попечителем Петербурзького навчального округу Д. П. Руничем
«справа про волелюбних професорів».
… За вислови на користь незалежності філософії від богослов’я, проти перетворення її в
«служницю богослов’я»… четверо професорів постали перед громадським судом на надзвичайних
зборах університету. Обвинувачення, зокрема, висувалися такі: не визнають книг Старого завіту, зловживають проти Священного писання; походження верховної влади вважають не від Бога, а від
згоди людей.... Професорами цими були О. Галич, К. Герман, Э. Б. С. Раупах і ад’юнкт О.
Арсеньєв.
На зборах, які проходили 3-го, 4-го і 7-го листопада 1821 р., з двадцяти присутніх професорів
тільки семеро (за оцінкою сучасників, не найгідніших) підтримали обвинувачів, основна ж маса
поводилася гідно і виступила проти, серед яких були й професори П. Лодій і М. Балугьянський.
Наслідки цієї справи позначилися на всьому університетові в цілому. М. Балугьянський на
початку 1821 р. пішов у відставку. О. Куніцина, О. Галича й інших позбавили права читати лекції.
Та й П. Лодія, котрий не підтримав обвинувачів, теж позбавили можливості викладати філософію, відсторонивши його від завідування кафедрою філософії, оскільки вона саме і вважалася світським
і духовним чиновництвом одним з розсадників вільнодумства в Росії.
…Одинадцять передових, прогресивно мислячих професорів були звільнені чи самі з солідарності
зі звільненими залишили університет.
ВІДУЧУВАВ УЧНІВ ВІД ЗУБРІННЯ, з нарису К. Петрова «Про відкриття гімназії в
Петрозаводську в 1808 р.»
Перетворення училищ Олонецької губернії за статутом 1804 р. розпочалося лише 1808 р. і
остаточно завершилося в 1810 р. ...Учнів у 1-му класі гімназії було 11, у другому – 7.
У жовтні 1811 р. прибув у Петрозаводськ відправлений візитатором від головного правління
училищ в Архангельську й Олонецьку
