зіставлення семантичних і синтаксичних відмінків і поняття семантичного деривату.
ПОМІТНИЙ ВНЕСОК ДО ТЕОРІЇ, з розділу «Граматикалізація» на krugosvet.ru
Термін «граматикалізація» у вказаному ...значенні вперше запроваджений, мабуть, французьким
лінгвістом Антуаном Мейє в 1912 р., але міркування на дану тему зустрічалися і у його
попередників, і, незалежно, в пізніших роботах (наприклад, у Єжи Куриловича).
Ця теорія (яка бурхливо розвивається донині) описує всю сукупність процесів, які приводять до
виникнення граматичних значень, граматичних категорій і граматичних систем в мовах світу.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЕТЮДИ, з статті Л. Перловського «Свідомість, мова і математика»
Якнайдавніші слова, як вважають Єжи Курилович і Костянтин Красухін, виражали пасивний
внутрішній сьогохвилинний неконтрольований стан об’єкту (тобто людини, яка говорить)... Ці
форми слів-концепцій були, за термінами сучасних граматичних категорій, віддієслівними
прикметниками (дієприкметниками), проте дієслів, іменників, прикметників і дієприкметників ще
не існувало, і перші слова були недиференційованими граматичними категоріями (без сучасних
флексій типу «-ється»). Поняття об’єкту і суб’єкту в словах ще не були диференційовані, людина
не відділялася від природи, дії від станів.
Порівняно з мисленням сучасної людини перші слова відповідали недиференційованим
концепціям мислення, проте порівняно з криками мавп це були диференційовані слова-концепції, керовані нейронними центрами в корі мозку, корі дотепер зберегли нейронну структуру і
керівництво нашою мовою. Перші словоформи не змінювалися за відмінками чи часами, в мові і
мисленні не було подібних диференційованих форм і концепцій. Поступово від стародавніх форм
відділялися словоформи з ознаками часу і можливості, і набагато пізніше утворилися іменники та
дієслова, тобто диференціювалися флексивні форми і розумові концепції предмету і дії.
Єжи Курилович не належав до лінгвістів, які прагнули до повного і зв’язного викладу своєї
лінгвістичної теорії. Як пише В. А. Звєгінцев, «його теоретичні статті іноді справляють враження
етюдів, що не мають загального значення». Однак всі вони відображають чітку і продуману
концепцію.
Більшість робіт Куриловича присвячена індоєвропеїстиці. Дослідження, сконцентровані на
проблемах морфонології і морфології, утворюють центральну вісь наукової діяльності ученого.
...Працюючи над тими чи іншими конкретними питаннями порівняльної граматики, він звертався
до загальних проблем лінгвістичної методології, до теорії мови.
ОДИН З НАЙВИЗНАЧНІШИХ СТРУКТУРАЛІСТІВ, з статті «До 110-річчя Єжи Куриловича»
на Farchive.libfl.ru
Характеризуючи загальнолінгвістичну позицію Є. Куриловича, А. Хайнц виділяє наступні основні
моменти:
принцип структурного підходу до пояснення мовних фактів на основі загальносеміотичної теорії
мовного знаку і комунікативного акту;
послідовне застосування принципу ієрархії в розгляді мовної системи;
облік постійної взаємодії синтаксичної і діахронічної зміни мови і пов’язана з цим проблема
варіативності як джерела формування нових елементів і відносин в мовній системі;
використання поняття ізоморфізму як однієї з загальних характеристик устрою мовної системи, що забезпечує її єдність;
перенесення методів структурного аналізу з синхронії мови на діахронію і, у зв’язку з цим, –
особлива увага до методики внутрішньої реконструкції як найпослідовнішого використання
структурного методу у вивченні мовної діахронії;
увага до специфіки окремих рівнів мовної системи.
Єжи Курилович визнаний одним з найбільших структуралістів XX ст. Він не належав до жодного з
провідних напрямів лінгвістики, займаючи особливе місце. Як і інші польські учені його
покоління, він перебував під впливом ідей І. А. Бодуена де Куртене, мав зв’язки з Празьким
лінгвістичним гуртком і в той час відчував вплив глоссемантики, друкувався у виданнях
Копенгагенської школи.
Він вніс величезний внесок до світової науки, і низка його ідеї зберігають свою актуальність до
цього дня.
НЕ ПРОСТО ГРУПА СЛІВ, з дослідження А. Загнітка і Н. Загнітко «Закономірності
сполучуваності прийменників зі значенням мети»
Водночас непоодинокими постають тлумачення прийменника як морфеми (В. О. Богородицький,
І. О. Бодуен де Куртене, В. В.
