Переконатися в цьому можна було на IX Міжнародній нараді з бабаках країн СНД, яка пройшла в
Кемерово.
...Цей бабак – ендемік Росії. І названий на честь відомого дослідника Алтаю, професора Томського
університету Миколи Кащенка.
«Своїм» бабаком сибіряки можуть гордитися – таких ніде більше немає. У 90-х роках минулого
століття голова комісії з вивчення бабаків Всеросійського теріологічного товариства Олег
Брандлер провів генетичні дослідження. І виявив, що у Marmota Кащенка не 38, як у більшості
бабаків, а 36 хромосом! І виглядають вони по-іншому.
Від своїх побратимів бабак Кащенка відрізняється не лише хромосомами, високою якістю і
насиченим забарвленням хутра, а й агресивністю поведінки і кращою пристосовністю. Якщо інші
бабаки мешкають виключно на відкритих просторах – в степах, на лугах і пасовищах (щоб
помічати небезпеку здалеку), то наш земляк не боїться жити в оточенні високої трави і дерев.
Лісостеповий бабак Marmota Кащенка, якого нарахували на території Новосибірської і
Кемеровської областей близько 12 з половиною тисяч, включений в додаток до «Червоної книги
Кузбасу». І учасники наради визнали: вигляд унікальний, його треба берегти і вивчати.
Вирішено клопотати перед владою про створення природних територій, які особливо
охороняються, в місцях його проживання і строгій регламентації способів полювання на нього.
ПЛАТАН КАЩЕНКА, з статті О. Бейдика «Дерева-патріархи столиці»
У Шевченківському районі (на території Інституту міжнародних відносин Київського
університету імені Тараса Шевченка) зростає «платан академіка Кащенка « – єдине дерево платана
східного, що лишилося від створеного Миколою Кащенком Акліматизаційного саду (вік рослини
близько 120 років, а висота 25 метрів).
МАЙЖЕ НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ, з кореспонденції «Акліматизаційний сад Кащенка» на
kv.com.ua
На тому місці, де зараз височіє будівля Інституту міжнародних відносин та Інституту
журналістики, колись був приголомшливий фруктовий сад. Приголомшливий навесні – в цвітінні
ніжно-рожевому і яскраво-бузковому, в дурманних солодких запахах. Жителі найближчих районів
знали, що це «сад Кащенко». Хто це, не відали, вважали, що якщо сад, значить, Кащенко був
ботаніком.
У середині 70-х цю красу знищили, звівши будівлю вищої партійної школи. Один з авторів
«Історичної мозаїки» пам’ятає, як в школу увірвалася новина: «Сад Кащенка рубають».
Старшокласники втекли з уроків, примчалися на вулицю Пугачова і – голосили, дивлячись на
порізані на поліна стовбури персикових дерев.
Микола Кащенко був дуже цікавою особою. Одночасно вивчав і займався трьома різними
предметами – ембріологією (тобто наукою про зародки), селекцією, зоологією. За освітою він
медик, за науковими уподобаннями – дослідник ембріонів і послідів, гістолог.
У Сибіру захопився ідеєю вирощування південних плодових дерев, почав створювати так звані
акліматизаційні фруктові сади, в яких дозрівали південні плоди!
Хворий, майже розбитий паралічем, Кащенко повертається до України, поселяється в Києві і
влаштовується завкафедрою зоології політехнічного інституту. Тутешній клімат його вилікував, і
учений зайнявся улюбленою справою – все тією ж селекцією південних плодових дерев.
Микола Кащенко мріяв про те, щоб зелені горби Києва і його околиць перетворилися на квітучі
сади – запашні, нарядні і корисні. Проте сьогодні від Кащенко в Києві майже нічого не
залишилося – ні садів (окрім як у складі Центрального ботсаду Академії наук), ні будинку по
вулиці Мельникова, де жив учений і на якому була та зникла меморіальна дошка на згадку про
хорошу людину.
