Кизим Леонид (fb2)


Настройки текста:



КИЗИМ Леонід Денисович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Льотчик-космонавт. Першим у світі разом з В. Соловйовим здійснив переліт з однієї орбітальної

станції («Мир») на іншу («Салют-7») і в зворотному напрямку та здійснив вісім виходів у

відкритий космос впродовж одного польоту (1986).

У Космосі провів 1 рік 9 днів 17 годин 57 хвилин 38 секунд. Поза космічними апаратами – 31

година 40 хвилин.

З родини залізничників.

Народився 5 серпня 1941 р. в м. Красний Лиман Донецької області СРСР (нині – Донецька область

України).

Помер 14 червня 2010 р. в м. Москва (РФ). Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1958-1963), Московську

військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна (1975), Московську військову академію

Генерального штабу Збройних Сил СРСР ім. К. Ворошилова (1987-1989).

Служив льотчиком 168 гвардійського авіаційного полку винищувачів-бомбардувальників 34

повітряної армії Закавказького військового округу (1963-1965), в загоні космонавтів (1965-1987), заступником начальника Головного центру командно-вимірювального комлексу Управління

начальника Космічних засобів Міністерства оборони СРСР (1989-1991), заступником

командуючого Військово-космічними силами РФ (1991-1993), начальником Санкт-Петербурзького

військово-космічного університету ім. О. Можайського (1993-2001).

Двічі Герой Радянського Союзу (1980; 1984).

Кавалер французького ордена Почесного легіону (1982), індійського ордена «Кірті Чакра» (1985), трьох радянських орденів Леніна (1980; 1984; 1986), Дружби народів (1996), Знак Пошани (1998).

Військовий льотчик 3-го класу (1963), 2-го класів (1972), льотчик-випробувач 3-го класу (1973), військовий льотчик 1-го класу (1974).

Льотчик-космонавт, космонавт 3-го класу (обидва – 1980), космонавт 1-го класу (1984).

Здійснив три космічні польоти (1980; 1984; 1986).

Під час першого на човні «Союз Т-3» екіпаж під його командуванням провів комплекс ремонтних

робіт на борту орбітальної станції «Салют-6», повязаних, в першу чергу, з системою

терморегуляції.

Під час другого на човні «Союз Т-10В» перейшов на орбітальну станцію «Салют-7», на якій

працював впродовж 237 днів. За цей час її екіпаж прийняв дві експедиції відвідин. Сам К. здійснив

шість виходів у відкритий космос, займаючись ремонтом паливних магістралей станції.

Повернувся на Землю на космічному човні «Союз Т-11».

Під час третього на човні «Союз Т-15» працював на борту орбітальних станцій «Салют-7» і

«Мир». Двічі виходив у відкритий космос для розгортання і випробування розсувної ферми.

Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Макаров, Г. Стрекалов, В. Соловйов, В. Аксьонов, С.

Савицька, О. Атьков, К. Феоктістов, Ю. Малишев, Р. Шарми, В. Джанібеков, П. Бодрі, І. Вовк та

ін.


***

БЕРЕЖІМО ЗЕМЛЮ

, з життєвого кредо Л. Кизима

Земля неспішно розкриває себе людям, щоб цим сказати: «Бережіть мене, я – ваше Життя».


ТРИМАТИ УДАР, з професійного кредо Л. Кизима

Мене ніщо не може вибити з сідла.


КОСМІЧНЕ ЗВАРЮВАННЯ – ЗА ПАТОНОМ, з статті Л. Кизима «В ілюмінаторі – планета

таємниць»

«Цвяхом» програми другої експедиції був вихід у відкритий космос жінки і проведення

експерименту зі зварювання, різання, паяння і напилення металу. Першим космічним зварювачем

назвали В. Кубасова. У жовтні 1969 року разом з Г. Шоніним на кораблі «Союз-6» він випробував

різні методи зварювання за допомогою автоматичної установки «Вулкан», створеної в Інституті

електрозварювання імені Є. О. Патона.

Ми знали, що київськими ученими сконструйований новий універсальний ручний інструмент.До

його складу входила і портативна електроннопроменева установка, зовні схожа на пістолет

двостволки. За допомогою одного «дула» виконувалося напилення, а іншого – зварювання, різання

і паяння.


НАВІТЬ ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА ПІДВИЩИЛАСЬ, зі спогадів Л. Кизима про перший вихід у

відкритий Космос

Перший вихід був найважчим за фізичним навантаженням. Про це можна можна робити висновки

хоча б за температурою тіла. Вона підвищилася до 37 градусів.


БАЖАННЯ ОДНЕ – ВИСПАТИСЯ, зі спогадів керівника польоту В. Рюміна про перший вихід у

відкритий Космос Л. Кизима і В. Соловйова

Робота у відкритому космосі дуже трудомістка, і після тривалого виходу втома особливо дає про

себе знати. Тому ніхто не здивувався в ЦУП, коли з орбіти прозвучали по земному буденні слова

космонавтів:

– Зараз у нас два бажання – поїсти і виспатися.


ПЕРШИЙ ПЕРЕЛІТ З СТАНЦІЇ НА СТАНЦІЮ, з повідомлення «20 років тому на станцію

«Мир» стартував її перший екіпаж»на rian.ru

Рівно 20 років тому на російську станцію «Мир» стартувала перша експедиція – космонавти

Леонід Кизим і Володимир Соловйов.

Космічний човен «Союз Т-15M стартував з Байконуру 13 березня 1986 року, екіпаж прибув на

орбітальний комплекс через дві доби. В ході роботи космонавти на кораблі «Союз» здійснили

переліт на станцію «Салют-7», де виконали вихід у відкритий космос і наукову програму. Успішно

завершивши експерименти на цій станції, вони на «Союзі» повернулися назад на «Мир»,

захопивши з собою близько 350 кілограмів цінної наукової апаратури.

Легендарна російська станція «Мир» була зведена з орбіти і затоплена в Тихому Океані 23 березня

2001 року з міркувань безпеки.


НАКАЗАНО МОВЧАТИ, з статті «Про ангелів в ілюмінаторі», розміщеної в газеті «Агументи

тижня»

Літо 1984 р. 155-й день польоту екіпажу космічної орбітальної станції «Салют-7». Раптом її залило

гарячим оранжевим світлом. Воно було таким сильним, що на деякий час засліпив космонавтів.

Промайнула думка: це пожежа?

Командир корабля Олег Атьков і космонавти Володимир Соловйов та Леонід Кизим зв’язалися з

ЦУПом. Повідомили, що через ілюмінатор бачать «обличчя». Мовляв, біля космічного

човназависли... сім ангелів. У них людські тіла, і, крім того, крила. «Ангели» супроводжували

«Салют-7» майже 10 хвилин, а потім зникли. Космонавти вирішили, що на них знайшло тимчасове

запаморочення. Але на 167-й день польотуекіпаж поповнився Світланою Савицькою, Ігорем

Вовком і Володимиром Джанібековим. І знову космічна орбітальна станція плаває в яскравому

оранжевому світлі, і знову з’явияються сім ангелів. Кожен з якиїх розміром з... авіалайнер.

Космонавти доповіли, що знову бачили «усміхнених ангелів». Проте розповідати це після

повернення на Землю їм заборонили.

В РОСІЇ ВОНИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ, з кореспонденції Н. Ячменникової «Космонавт в

городі»

Ціна освоєння космосу надзвичайно висока. Мільйони доларів витрачаються не тільки на

створення унікальної техніки, але й на підготовку космонавтів. Найбільш, мабуть, «штучних»

фахівців. Кожний з «небожителів», що називається, на вагу золота. Проте земна доля у багатьох

складається парадоксально: вони покидаючи загін, опиняються «за бортом».

– Правда, що військового космонавта можуть відправити на пенсію, як тільки йому

виповниться 50 років?

Анатолій Березовий:

– Так, можуть. Свого часу міністр оборони Грачов заявив: нашій молодій Російській армії

п’ятдесятирічні полковники не потрібні. Дурість у найвищому ступені.

– У цивільних космонавтів ситуація така ж?

Володимир Джанібеков:

– З ними трохи інакше. Вони обмежені тільки вимогами стану здоров’я і загальним пенсійним

віком. Якщо проходиш медичну комісію і маєш сертифікат, то можеш перебувати у загоні

достатньо довго.

– А хто у американців «космічний рекордсмен» за віком?

Березовий:

– Перший космонавт Сполучених Штатів Джон Гленн, який в 39 років зробив три обороти

навколо Землі, а вдруге полетів вже в 77 років.

– Американці і тут вірізняються здоровим глуздом?

Джанібеков:

– Напевно.

– Зараз багато говорять про реорганізацію Центру підготовки космонавтів: не виключено,

що він буде перепідпорядкований Роскосмосу. Ваше ставлення до цього?

Березовий:

– На ім’я прем’єра відправлений лист за тридцятьма підписами провідних фахівців і космонавтів.

Я його бачив. У нім приводяться вагомі аргументи, навіщо центру треба залишити статус-кво.

Його зміна настільки ж безглузда, як і звільнення космонавтів в 50 років.

– Як складається доля космічних пенсіонерів?

Джанібеков:

– По-різному. Плакати ми не звикли, а лаятися не навчилися. Декого з першого, другого загонів

запросили на різні достатньо помітні громадські посади. Грошей за це, як правило, вони не

одержують, зате на видноті, миготять. Тому відчувають себе потрібними.

З останніх «пенсіонерів» декого взяли до комерційних структур, аби вони щось лобіювали. Але

гучних імен і великих доль я не бачу. Більше половини йдуть просто в нікуди.

– Але де ж державний підхід: фахівці, в яких вклали величезні суми, виявляються нікому не

потрібні. Ніколи питання не стояло, щоб займатися працевлаштуванням космонавта, який

виходить у відставку?

Джанібеков:

– Ніколи.

– А куди йдуть американці, європейці?

Джанібеков:

– У них абсолютно інші стартові фінансові можливості: досить великі оклади дозволяють робити

накопичення. В результаті астронавт йде зі служби забезпеченою людиною. Він може зайнятися

власним бізнесом або включитися в чужий.

– А вийшовши на пенсію, що отримали ви?

Джанібеков:

– Пенсія у всіх різна. Враховуються класність, скільки разів літав і т. д. Я зараз одержую близько

19 тисяч рублів (близько 3600 грн. – авт.).

– Є статистика: близько 25 відсотків космонавтів покинули загін за власним бажанням,

зрозумівши, що польоту їм не дочекатися. Вона вірна?

Джанібеков:

– Приблизно. Приміром, Володимир Ковальонок, злітаючи в космос тричі, зрозумів, що далі йому

готуватися немає сенсу – все одно на інший політ вже не поставлять. І він, двічі Герой, подав

рапорт про вступ до Академії Генштабу. Знаючи, що, закінчивши її, одержить посаду, котра

гарантує звання генерала. Аналогічна історія з Анатолієм Арцебарським і Леонідом Кизимом.

– Дають про себе знати професійні захворювання?

Джанібеков:

– Такого формулювання як «профзахворювання космонавтів» в Росії взагалі не існує. Ось у

шахтарів є, а у нас немає. Хоча зміни в організмі на орбіті відбуваються деколи дуже серйозні.

Невагомість, радіація – це відчутний вплив на тонкі фізіологічні процеси на рівні клітини.

Порушується сольовий баланс. Людину атакує біофлора: космонавти приходять з своїм набором

мікроорганізмів, а на станції – свій мікроклімат.

З 15 космонавтів, яких не так давно обстежували лікарі, у чотирьох виявили онкологію.

Відома доля космонавта Анатолія Левченка. Здоровий, абсолютно нормально проходив всі

дослідження, де перевіряли, як кажуть, капітально. Вісім діб попрацював на станції «Мир», і через

півроку – рак крові. Тобто після польоту все розвалилося.

– А за океаном існує цільова система оздоровлення астронавтів?

Березовий:

– Медичне забезпечення там будується за іншим принципом. Кожен астронавт, навіть якщо він

був в загоні один день, одержує довічний патронаж медицини НАСА.