завдання від Міністерства оборони.
Експеримент був надсекретним – до спецобладнання не допускався навіть член екіпажу Савіних.
Несподівано з Центру управління польотами надійшов наказ – роботу припинити. Це було
особисте розпорядження Генерального секретаря ЦК КПРС. Михайлові Горбачову здавалося, що
зафіксовані поблизу орбітальної станції дії за військово-космічною програмою стали б
непотрібним подразником у відносинах СРСР і США.
...Жарти полегшують тривале перебування в замкнутому середовищі, і космонавти люблять
розиграші. Але тільки тоді, коли політ триває нормально. Коли ж на борту нестандартна ситуація –
стає не до жартів. Такі складні хвилини Волкову довелося пережити в своєму другому польоті, –
коли він вісімдесят восьмого року став командиром радянсько-французької експедиції, і в космосі
залунали його позивні «Я – Донбас».
У відкритому космосі Олександр і Жан-Лу Кретьєн мали встановити конструкцію, подібну до
великої парасолі. На нещастя металева баня ніяк не хотіла розкриватися. До того ж був ризик, що
вона зачепить і порве скафандр – а це миттєва смерть. І тоді Волков вирішив трохи поштовхати
конструкцію ногою. На станції у цей момент мало не відірвалася сонячна батарея. А француз так
втомився, що лише завдяки допомозі українця зміг повернутися на орбітальну станцію.
...Згодом на Землі були підписані Біловезькі угоди. Політикам було не до космосу. Тож Волкову та
Крикальову лишалося тільки робити припущення – що з ними буде далі?
Новий рік зустріли невесело. Уперше на орбіті не викликав радості таємно провезений коньяк.
Вони гадали – як закінчиться політ? Чи прийме їх Байконур, який тепер належить суверенному
Казахстану? Свої співчутливі вітання принесли американці – вони почали збирати кошти, «аби
посадити нещасних космонавтів, щоб ті не літали роками».
Політ усе ж таки закінчився за планом – 25 березня 1992 року.
Він розраховував прослужити ще років п’ять після піввікового ювілею: це вже стало традицією в
Зоряному містечку. Проте в цей час до загону прийшов старший син Сергій, випускник
Тамбовського льотного училища. Петро Ілліч Климук – начальник Центру підготовки – питання
поставив руба: або батько, або син. Рішення Олександра Олександровича було однозначним – іти
йому.
...Він долучився до спільного російсько-українського проекту – виготовлення на київському заводі
«Авіант» двадцяти літаків ТУ-334, які мають замінити застарілі ТУ-134 на пасажирських
перевезеннях.
ДУЖЕ ЗДИВУВАВСЯ, з репортажу Л. Задорожної «Про минуле та майбутнє українських
космонавтi»
Так вийшло, що вiн був останнiм у Радянському Союзi українцем-космонавтом. Поки Олександр
Волков виконував надсекретне завдання, на землi перестала iснувати його країна. Повернувся вiн
вже не радянським, а росiйським космонавтом .
«Космонавтiв покинули у космосi» – такими заголовками ряснiли iноземнi газети. На орбiтi тодi
вже можна було користуватися електронною поштою. Волков дуже здивувався, коли отримав
повiдомлення про мiтинги в Сполучених Штатах.
НАЦІОНАЛЬНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ПРОЕКТ ОЧОЛИВ УКРАЇНЕЦЬ, з публікації «Для
виробництва і збуту ТУ-334 створена компанія» в газеті «Діловий тиждень»
З метою ефективної реалізації програми масового виробництва і збуту близькомагістрального
літака Ту-334 РФ створила компанію ЗАТ «Національний проект 334». Про це на брифінгу в
Москві, в Російській літакобудівній корпорації «МіГ» повідомив генеральний директор і
генеральний конструктор корпорації Микола Нікітін. За його словами, засновниками компанії є
РЛК «МіГ», ВАТ «Туполєв», авіакомпанії «Аерофрахт», «Атлант-Союз», ЗАТ
«Близькомагістральний літак», консалтингові компанії «Фінпроект» і «Центр фундаментальні
технології».
Головою ради директорів ЗАТ «Національний проект 334» вибраний Герой Радянського Союзу,
пілот– космонавт Олександр Волков.
«У складі нового проекту розробник і виробник об’єднали свої зусилля з експлуатаційниками
авіаційної техніки. Сьогодні тільки при тісній взаємодії з авіакомпаніями можна випускати
техніку, яка буде затребувана на ринку, – сказав Нікітін. – Основна наша мета – формування
сприятливих умов для запуску близькомагістрального літака Ту-334 в масове виробництво і
експлуатацію».
Нікітін повідомив, що в Луховіцах для виробництва цього літака
