наполягав. Довелося погодитися.
Незабаром, на рік раніше, ніж у Хікмена в Америці, були з’ясовані умови, котрі визначають
межові значення вакууму, що досягаються дифузійними насосами.
На той час (1938 рік) отриманий результат був приголомшливим.
ХАРКІВ’ЯНИ ВРЯТУВАЛИ КУРЧАТОВА, зі спогадів І. Головіна
Ігор Васильович Курчатов розробив з К. Д. Синельниковим програму його участі в урановій
проблемі. Первинним завданням була участь в спорудженні у Курчатова циклотрона для
отримання перших індикаторних кількостей плутонію. К. Д. мав в УФТІ перш за все допомогти
створенням необхідних високовакуумних насосів. Потім, відновивши електростатичний
прискорювач Ван-Граафа, провести вимірювання ядерних констант, важливих для реакцій
ділення.
Вже до осені 1944 року ним разом з А. Н. Ямницьким було виготовлено два дифузійні насоси із
швидкістю відкачування по 1000 л/с і після випробувань відвезені до І. В. Курчатова в
лабораторію №2. Це дозволило останньому вже в кінці 1944 року задіяти циклотрон і почати
накопичувати з його допомогою плутоній.
ТАЛАНОВИТИЙ ОРГАНІЗАТОР, зі спогадів Г. Ніколаєва
К. Д. Синельников вирішив (ще до війни) створити в інституті нову вакуумно-технічну базу, яка б
задовольняла потреби передової науки. Це було сміливим рішенням, оскільки довелося починати з
нуля. Але К. Д. був талановитий, енергійний і умів запалювати людей.
...Два насоси по 40000 л/с були встановлені на новому синхрофазотроні в Дубні. На ньому 19
грудня 1949 р. були одержані вперше в світі пучки дейтронів з енергією 280 млн. електрон-вольт.
...Високий вакуум – необхідна умова проведення досліджень в різних областях сучасної фізики.
Це зрозумів К. Д. Синельников ще на зорі своєї діяльності. Його величезна заслуга, разом зі всім
іншим, полягає в створенні в інституті (а до певної міри і в країні) першокласних вакуумної науки
і вакуумної техніки.
ПРОГРАМУ ЗГОРНУЛИ, з огляду В. Гаташ «Фізика з грифом «Цілком таємно»
«Лабораторія №1. Ядерна фізика в Україні» – так називається книга доктора фізико-математичних
наук, професора Юрія Ранюка. ...Попри суттєвий внесок наших співвітчизників у ядерну фізику, повна історія розвитку цієї науки в Україні досі по суті не написана.
...У 1943 р. в СРСР у рамках реалізації атомного проекту було вирішено створити ланцюжок із
декількох секретних організацій, названих лабораторіями. Лабораторію №2 очолив Ігор Курчатов.
Лабораторію №4 – Фрідріх Ланге. Лабораторію №1 створили 1946 року на базі довоєнного УФТІ
на чолі з Кирилом Синельниковим.
Першочерговим завданням лабораторії №1 було вимірювання так званих ядерних констант,
вивчення взаємодії нейтронів з атомним ядром урану, плутонію і торію, а також інших
характеристик ядерних реакцій, необхідних для розрахунків критичних мас й інших характеристик
реакторів і бомб. Замовлення на виміри ядерних констант приходили з багатьох інститутів, і
лабораторія працювала з великою напругою. Природно, отримані дані вважалися секретними і не
публікувалися.
...«Серцем» ЗУ (зенітної установки) мав бути потужний пришвидшувач протонів, розробку якого
доручили харківським фізикам на чолі з Кирилом Синельниковим. Ця програма стала головною в
інституті, вона добре фінансувалася, до неї було прикуто увагу керівництва. Інститутські
теоретики швидко розібралися в сутності проблеми, провели необхідні розрахунки і видали їх
проектувальникам. Вже 1949 року в лабораторії №1 був готовий ескізний проект зенітного
пришвидшувача, а 1951-го – запущено модуль установки у вигляді протонного пришвидшувача на
енергію 20 Ме. Щоправда, як виявилося, протонний пучок не міг подолати прошарок повітря, він
просто не був здатний досягти літаків або ракет і тим більше завдати їм шкоди. Ідея могла б
спрацювати хіба що у разі базування пришвидшувача в космосі, у безповітряному просторі.
Програму згорнули.
Лабораторія №1 офіційно перестала існувати наприкінці 50-х років. З ініціативи Кирила
Синельникова в інституті відкрили два нові напрями: матеріали для реакторобудування і фізика
плазми та керованого термоядерного синтезу.
…Харків’яни відновили історичну справедливість – на честь 70-річчя розщеплення ядра перед
входом у головний будинок Національного наукового центру «ХФТІ» у П’ятихатках відкрито
пам’ятний знак.
Книга Юрія Ранюка теж є своєрідним
