наївність, щораз вірив обіцянкам Миколи II.
…Коли 3 вересня 1915 року раптово було оголошено про припинення роботи Думи, Родзянко
приклав значних зусиль, аби уникнути бурхливої реакції опозиції й не спровокувати розгону
парламенту.
…Негативно ставився Родзянко й до планів «палацових переворотів», які обговорювалися у
середовищі політичної й військової еліти наприкінці 1916-го – початку 1917 року. Так, приймаючи
в себе на квартирі генерала О. М. Кримова, котрий вважався одним з головних «змовників»,
обурювався: «Ви не враховуєте, що буде після зречення царя. Я ніколи не піду на переворот. Я
присягав. Прошу вас у моєму будинку про це не говорити. Якщо армія може домогтися зречення –
нехай вона це робить через своїх начальників, а я до останньої хвилини буду діяти
переконаннями, а не насильством».
…Останній шанс переконати Миколу II Родзянко мав 10 лютого 1917 року. Завершуючи доповідь,
голова Думи дивно точно спрогнозував, що через три тижні станеться революція й «анархія, якої
ніхто не удержить»: «Не можна так жартувати з народним самолюбством, з народною волею, з
народною самосвідомістю».
На репліку ж государя:
– Бог дасть! – Родзянко безнадійно відзначив:
– Бог нічого не дасть, ви й ваш уряд усе зіпсували, революція неминуча.
НАМ ГОЛОВОЮ ВИБРАЛИ ПУЗО, епіграма В. Пуришкевича
Родзянко Думе не обуза,
Но, откровенно говоря,
Нам головой избрали пузо –
Эмблему силы «октября».
Document Outline
YANDEX_33
