і державної незалежності в сім’ї вільних народів, то вся картина була б іншою. Але росіянам дали
вибір виключно між своїм тираненням і тираненням іноземною. Той факт, що вони віддали
перевагу своїм ланцюгам перед іноземними, навряд чи може служити особливим джерелом
гордості для радянських диктаторів.
З КУЛЕМЕТА РОЗСТРІЛЯЛИ СОТНІ УВ’ЯЗНЕНИХ, з книги В. Кравченка «Я обрав
свободу»
Дехто з нас, в Раднаркомі, знав про випадки масового знищення ув’язнених, коли з’ясувалося, що
їх неможливо евакуювати – це відбувалося в Києві, Мінську, Смоленську, Харкові, в моєму
рідному Дніпропетровську, в Запоріжжі.
Один такий епізод залишився у мене в пам’яті в подробицях. У маленькій Кабардино-Балкарській
радянській «автономній республіці», поблизу Нальчика, знаходився молібденовий комбінат
НКВС, який використовував на примусову працю. Коли Червона Армія відступала з цього району,
декілька сотень ув’язнених, з технічних причин, не могли бути своєчасно вивезені. Директор
комбінату, за наказом комісара Кабардино-Балкарського НКВС товариша Анохова, розстріляв з
кулеметів цих нещасних чоловіків і жінок до одного.
Після того, як район був звільнений від німців, Анохов одержав нагороду і був призначений
головою раднаркому цієї республіки.
НЕПОВЕРНЕНЕЦЬ, з анотації видавництва до книги В. Кравченка «Я обрав свободу»
Віктор Кравченко, у минулому комуніст і крупний працівник радянського апарату, скористався
своїм відрядженням до Америки, щоб ...стати неповерненцем. Його книга, в якій з винятковою
правдивістю освітлюється життя радянської країни, правлячих верхів і задавлених гнітом низів,
зіграла чималу роль у формуванні правильного ставлення світової громадської думки до
радянського тоталітарного режиму.
Віктор Кравченко не письменник і не журналіст. Тим сильніше звучить його проста і правдива
розповідь про радянську країну, в якій він був не рядовим виконавцем, а належав до
комуністичної еліти. Кравченко нічого не прикрашає, нічого не додає і нічого не збавляє з того,
що він бачив і пережив. Його чесна і правдива книга– це освітлення шляху, яким навіть
переконаний комуніст, якщо він правдива і чесна людина, неминуче приходить до заперечення
комунізму і до боротьби з ним.
ДЛЯ УСЬОГО СВІТУ, з виступу В. Кравченка на паризькому судовому процесі
Мільйони людей хотіли б зробити те, що зробив я, і серед тих свідків, яких Політбюро пришле на
мій процес, будуть люди, яких я знаю, яких я знав, і які думають, як я, але у них залишилися
заручники в Москві, їхні дружини і діти, і вони нічого про це не скажуть.
Те, що я вчинив, я вчинив і для російського народу, і для всього світу...
Я– син і онук робітника. Я сам робітник. З робітників я піднявся на радянські верхи. І тепер я
говорю радянській владі:
Ви вкрали революцію.
Ви навчили російський народ страху.
Ви задушили його терором.
Ви вкрали у нього його перемогу над зовнішнім ворогом.
Ви загрожуєте світові нечуваним жахом нової війни. Ви загрожуєте йому зброєю світового
комунізму.
ТАЄМНИЦЯ КНИГИ КРАВЧЕНКА, з передмови Н. Берберової до книги «Справа Кравченка.
Історія процесу»
13 листопада 1947 року прокомуністична щотижнева газета «Леттр Франсез» надрукувала
кореспонденцію, підписану «Сім Томас», прислану нібито з Америки, під заголовком «Як був
сфабрикований Кравченко». У цій статті автор, американський журналіст, розповідав про свою
зустріч і розмову з якимсь агентом …американської секретної служби. Цей агент відкрив
журналістові «таємницю книги Кравченка».
Кравченко, дізнавшись про цю статтю, зараз же притягнув до суду газету.
13 січня «Леттр Франсез» звернулася до французького міністерства закордонних справ з
проханням надати в’їзні візи 16-ти радянським свідкам і трьом, які живуть в Америці і Англії. Візи
ці негайно були надані. Проте свідки з Москви з’явилися лише в останню хвилину перед виступом
в суді, коли процес вже ішов, і лише в кількості п’яти осіб. Свідки ж Кравченка, понад 20-ть, були
завчасно привезені з Німеччини....
Як з’ясувалося пізніше, адвокати Кравченка і він сам понад 5000 пропозицій від нових емігрантів
приїхати свідчити на процес. З цієї кількості були вибрані люди, котрі знали Кравченка або його
першу дружину Зінаїду Горлову, жителі Дніпропетровська і
