десятків тисяч квадратних кілометрів!
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ МАЛІ ПЛАНЕТИ, з розвідки Д. Шестопалова «Фаетон, Астерон чи Міфон»
Повернемося, проте, до гіпотез про походження малих планет. В принципі їх усі можна
розподілити на дві великі групи.
Першу групу утворює гіпотеза Ольберса та її різні модифікації, які припускають походження
астероїдів (і комет) як результат вибуху гіпотетичної планети. Наприклад, російський астроном Б.
О. Воронцов-Вельямінов вважав, що планету-прародительку астероїдів і комет було б
правильніше називати не Фаетон, а Астерон.
Інша група гіпотез розглядає походження астероїдів (і комет) в єдиній еволюційній схемі
утворення Сонячної системи.
ПРИРОДА НЕ ПОВТОРЮЄ І НЕ КОПІЮЄ, з дослідження В. Малініна «Розвиток Сонця, зірок
і газово-пилових хмар»
Деякі ідеалістично налаштовані вчені намагалися стверджувати, що всі хмари пилу, газу
(туманності) і всі зірки виникли одночасно. Спостережувані ж зараз в просторі хмари пилу і газу є
залишками речовини, з якої виникли небесні тіла. А із залишків, на думку цих учених, нічого
нового виникнути не може.
Такі твердження підкріплюють релігійні уявлення про створення світу «в один день» – відразу з
нічого.
Астроном Б. О. Воронцов-Вельямінов ще 1931 року вказав, що й в наш час постійно відбувається
викидання газу в простір з поверхні зірок. Його підрахунки показали, що, можливо, навіть весь
газ, який ми спостерігаємо між зірками, ними ж і породжений. В усякому разі, хмари газу
утворюються і у наш час. Зоряний світ – не бездіяльне скопище, приречене на охолоджування і
вмирання. Це «фабрика», що викидає невпинно «продукцію» у вигляді газу, який за сприятливих
умов може згущуватися в порошинки чи безпосередньо піддаватися подальшим перетворенням.
Є хмари пилу і газу, що виникли давним-давно, і є що лише виникають.
В світові відбувається вічний рух і зміна речовини. З газово-пилового середовища виникають
зірки і навколо них планетні системи. Розвиток зірок приводить до виверження з них газів. Так
знову речовина набирає форми, з якої знову можуть виникнути ущільнені тіла. Але в цих
нескінченних перетвореннях міняються умови народження небесних тіл, міняється їх склад.
Природа не повторює і не копіює: різноманітність виникаючих небесних тіл нескінченно велика.
УЯВІТЬ ЗЕМЛЮ ДІАМЕТРОМ 90 СМ, з статті О. Сидорова «Чорні діри – джерела життя»
Ще в 60-х роках астроном Воронцов-Вельямінов висунув гіпотезу, що активність ядер спіральних
галактик породжують надмасивні чорні дірки, які знаходяться в їх центрах.
...Космічній рентгенівській обсерваторії «Chandra» вдалося спостерігати затьмарення цього
джерела хмарою газу. Оцінка часу входу і виходу джерела із затьмарення дозволила встановити:
розмір акреаційного диску, рівного 7 астрономічним одиницям. Це в 2 млрд. разів менше діаметру
галактики і в 10 разів більше теоретично передбаченого розміру горизонту подій.
До речі, для того, щоб вийшла така дірка, гравітаційному колапсу повинен був піддатися
гігантський об’єкт: передбачений радіус колапсу для Сонця складає 3 км, а з об’єкту типу Землі
вийшла б скромненька «дірочка» всього 90 см в діаметрі.
