1919)»
Після смерті художника залишилася невелика кількість книг, начерків і ескізів для пам’ятника, деякі деталі початої залізної фігури ангела і декілька живописних робіт, які ненадовго пережили
майстра: під час Другої світової війни вони загинули при пожежі. Серед них був «Жіночий
портрет», олівцевий ескіз якого зберігся. Він зображав молоду жінку в червоній кофті, яка сидить
поклавши на коліна руки. Форми особи і фігури дуже витягнуті, але це не створює враження
штучності чи перебільшення. Це природно знайдена і разом з тим ідеальна форма цієї людської
істоти.
Фарби портрета говорили про його внутрішній зміст не менше, ніж форма. Червоний колір одягу у
поєднанні з кольором фону, так само, як тони обличчя і рук, давали враження високого за своїми
якостями живопису.
...Збереглося два-три підфарбованих аквареллю малюнки Бромирського, і в них можна бачити, як
в небагатьох легких мазках фарби міг багато передати цей художник. Існують репродукції і фото з
деяких його скульптур. Це– сидячий хлопчик та жінка з дитиною, які важко датувати. Вони не
належать до останніх років його життя.
На щастя, збереглося близько 40 малюнків, начерків, ескізів до статуї ангела і супутніх ...малюнків
на інші теми.
...Ті, хто знав Петра Гнатовича, не можуть його забути і за тими враженнями, які він залишив як
людина. Його душевне життя швидко коливалося від полюса захоплення до сумного визнання
жорстоких суперечностей життя. Дуже швидко могли чергуватися вигуки... «Яка краса!» і «Який
жах!».
РОМАН ЗАГУБИВСЯ, з розвідки М. Харджієва «Невідомі шедеври пам’яті Петра
Бромирського»
Двадцятисемирічний рядовий Бромирський, визнаний абсолютно непридатним до стройової
служби, отримав свободу лише через три роки. ...Його незмінно карали суворими
дисциплінарними стягненнями за повну нездатність мати бравий військовий вигляд.
У відчаї він був близьким до самогубства. Але тут його непохитна воля до творчості несподівано
виявилася у області словесного мистецтва. В. Татлін в розмовах з тим, хто пише ці рядки, згадував
про дивовижну спостережливість Бромирського, про його блискучий гумор і невичерпний дар
оповідача. Він був тонким цінителем поезії і, особливо, любив лірику Тютчева, Блока і Верлена. І
ось, позбавлений можливості ліпити і займатися живописом, уривками, між стройовими
навчаннями, просто неба і нерідко– на морозі солдат Бромирський почав писати роман. За
свідченням В. Чекригіна, якому Бромирський читав свій твір, він «володів сильною, образною, яскравою мовою, свіжим здоровим гумором».
На жаль, рукопис роману, робота над яким наближалася до завершення, після смерті скульптора
загубився.
...У кінці 1921 р. В. Чекригін задумав опублікувати звернення до друзів і учнів скульптора, а також
до власників його творів: їм пропонувалося сфотографувати всі роботи і розпочати збирання
матеріалів для монографії. Раптова трагічна смерть Чекригіна перешкодила здійсненню задуму.
ЖИВ НА ГОРИЩІ, зі спогадів М. Васильєва
Бромирський був людиною невеликого зросту із землистим обличчям, з великими товстими
червоними губами. У 1918 році він не мав певної квартири, а жив на горищі в театрі Сабурова, і,
коли я відкрив художню школу, мені захотілося, щоб він викладав скульптуру. У залишках
військової форми, брудний, він якось вранці з’явився переді мною.
На мою пропозицію заявив з великою добротою, що згоден викладати за будь-яких умов... На моє
запитання про місце проживання тихо відповів: «Сьогодні на горищі забили останнє вікно, а в
темряві яка ж робота».
Бромирський оселився у мене в студії, я йому відміряв 12 кроків...
Викладати мистецтво умів; руками, без інструментів, примушував учнів ліпити і не боятися глини.
Геніальний був художник.
ЧИСТИЙ РОМАНТИК, з спогадів К. Баркової
Ніколи не забуду нашого частого гостя, скульптора Бромирського. Він був дивно чистим
романтиком, а в житті був безпорадним. Жахливо голодуючи, мріяв про теплу ковдру.
Востаннє він прийшов до нас зовсім хворий, скаржився, що не міг дійти і найняв візника.
Заплатити було нічим, і він подарував тому чудовий дорогий венеціанський флакон, за що візник
його вилаяв. Бідний Петро Гнатович ніяк не міг зрозуміти, чому його царський подарунок
викликав таку реакцію.
НЕ СПОВНА РОЗУМУ, з розвідки О. Панова «Петро Бромирський»
Отже,
