Михельсон Владимир (fb2)




МІХЕЛЬСОН Володимир Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Фізик, метеоролог. Фундатор нового наукового напряму – фізики горіння; один з фундаторів

актинометрії на теренах Російської імперії; автор закону залежності руху фронту займання від

складу газової суміші в стані горіння (1894). У фізиці існує науковий термін «Лінії Релея –

Міхельсона».

З міщанської родини.

Народився 18 (30) червня 1860 р. в м. Тульчині Подільської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Вінницької області України).

Помер 27 лютого 1927 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив одну з приватних Московських гімназій (1878), навчався в Петербурзькому інституту

інженерів шляхів сполучення (1878-1879), закінчив Московський університет (1879-1883), слухав

лекції в Берлінському університеті і Сорбонні (1887-1889).

Працював викладачем Московського сільськогосподарського інституту (1894-1927).

Лауреат премії ім В. Мошніна.

Спеціалізувався з проблем теорії теплового випромінювання, фізики горіння, актинометрії, метеорології.

Першим застосував методи статистичної фізики для визначення функції розподілу енергії в

спектрі випромінювання абсолютно чорного тіла; узагальнив принцип Доплера на випадок, коли

простір між спостерігачем і джерелом заповнений світлозаломлюваним середовищем з швидко

змінною щільністю; вивів формулу, котра якісно правильно передає вид експериментальних

кривих розподілу енергії в спектрі випромінювання; показав роль теплопровідності гарячої суміші

за розповсюдження фронту полум’я.

Заклав основи теорії вибухового горіння.

Створив низку актинометричних приладів (крижаний піргеліометр, біметалевий актинометр

тощо).

Організував «Середньоруську сільськогосподарсько-метеорологічну мережу» (1895-1897).

Друкувався в газеті «Вісті», журналах «Спостереження метеорологічної обсерваторії

Московського сільськогосподарського інституту», «Gournal de Physique», «Журнал Російського

фізико-хімічного товариства», «Philosophical Magazine».

Як вчений дебютував працею «Про нормальну швидкість займання гримучих газових сумішей»

(1887).

Потім настала черга наступних доробків: «Досвід теоретичного пояснення розподілу енергії в

спектрі твердого тіла» (1887), «Про різноманіття механічних теорій фізичних явищ» (1891), «Про

застосування крижаного калориметра в актинометрії» (1894), «Про принцип Доплера» (1899),

«Нариси з спектрального аналізу», «Фізика перед судом минулого і перед запитами майбутнього»

(обидва – 1901), «Огляд новітніх досліджень з термодинаміки променистої енергії» (1902), «Нова

актинометрія» (1908), «Курс фізики» (1913 -1914).

Метеорологічній обсерваторії Тімірязівської сільськогосподарської академії (Москва) присвоєно

ім’я нашого земляка (1927).

Серед друзів та близьких знайомих М. – О. Столєтов, В. Вільямс, С. Ростовцев, В. Він, Д.

Прянішніков, Е. Лейст, Г. Гельмгольц, Г. Ліпман, А. Кундт та ін.

***

ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ ЗАКОНОВІ ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ, з наукового кредо В. Міхельсона

Універсальна роль і сама необхідність існування ...функції випливають з тих загальних законів

теорії вірогідності, яка характеризує собою цілком нестрункий розподіл будь-яких елементів в

системі, підпорядкованій закону великих чисел.

ПЕРЕДБАЧИВ КВАНТОВУ ТЕОРІЮ, з розвідки О. Злигостєва «Відкриття квантів»

Міхельсона обрали професором кафедри фізики і метеорології Московського

сільськогосподарського інституту, колишньої Петровської сільськогосподарської академії і

майбутньої Тімірязевської сільськогосподарської академії в Петровську-Розумовському. Він

розгорнув велику роботу з організації метеорологічних спостережень і створення метеорологічної

обсерваторії. Особисто багато і плідно займався актинометрією.

Після Жовтневої революції ... одна з його статей, в якій він передбачав настання засухи, привернула увагу В. І. Леніна і за його вказівкою була опублікована в «Вістях» 17 вересня 1920 р.

під назвою «Важливе застереження».

...Повертаючись до історії теплового випромінювання, слід зазначити, що статті Міхельсона

передували вимірювання, здійснені американським астрофізиком Самуелем Ланглєєм. Він

опублікував в 1886 р. свої дослідження над інфрачервоними променями за допомогою

винайденого ним болометра і дослідження з розподілу енергії в сонячному спектрі.

Міхельсон зазначає, що результати Ланглея роблять актуальним теоретичний аналіз розподілу

енергії в безперервному спектрі. Він підкреслює, що «велика частина запропонованих результатів

треба розглядати лише як перше, грубе наближення до дійсності». Отриманим теоретичним

кривим «властиві всі без виключення загальні властивості, які вказує Ланглей, описуючи