МІХЕЛЬСОН Володимир Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Фізик, метеоролог. Фундатор нового наукового напряму – фізики горіння; один з фундаторів
актинометрії на теренах Російської імперії; автор закону залежності руху фронту займання від
складу газової суміші в стані горіння (1894). У фізиці існує науковий термін «Лінії Релея –
Міхельсона».
З міщанської родини.
Народився 18 (30) червня 1860 р. в м. Тульчині Подільської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Вінницької області України).
Помер 27 лютого 1927 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Закінчив одну з приватних Московських гімназій (1878), навчався в Петербурзькому інституту
інженерів шляхів сполучення (1878-1879), закінчив Московський університет (1879-1883), слухав
лекції в Берлінському університеті і Сорбонні (1887-1889).
Працював викладачем Московського сільськогосподарського інституту (1894-1927).
Лауреат премії ім В. Мошніна.
Спеціалізувався з проблем теорії теплового випромінювання, фізики горіння, актинометрії, метеорології.
Першим застосував методи статистичної фізики для визначення функції розподілу енергії в
спектрі випромінювання абсолютно чорного тіла; узагальнив принцип Доплера на випадок, коли
простір між спостерігачем і джерелом заповнений світлозаломлюваним середовищем з швидко
змінною щільністю; вивів формулу, котра якісно правильно передає вид експериментальних
кривих розподілу енергії в спектрі випромінювання; показав роль теплопровідності гарячої суміші
за розповсюдження фронту полум’я.
Заклав основи теорії вибухового горіння.
Створив низку актинометричних приладів (крижаний піргеліометр, біметалевий актинометр
тощо).
Організував «Середньоруську сільськогосподарсько-метеорологічну мережу» (1895-1897).
Друкувався в газеті «Вісті», журналах «Спостереження метеорологічної обсерваторії
Московського сільськогосподарського інституту», «Gournal de Physique», «Журнал Російського
фізико-хімічного товариства», «Philosophical Magazine».
Як вчений дебютував працею «Про нормальну швидкість займання гримучих газових сумішей»
(1887).
Потім настала черга наступних доробків: «Досвід теоретичного пояснення розподілу енергії в
спектрі твердого тіла» (1887), «Про різноманіття механічних теорій фізичних явищ» (1891), «Про
застосування крижаного калориметра в актинометрії» (1894), «Про принцип Доплера» (1899),
«Нариси з спектрального аналізу», «Фізика перед судом минулого і перед запитами майбутнього»
(обидва – 1901), «Огляд новітніх досліджень з термодинаміки променистої енергії» (1902), «Нова
актинометрія» (1908), «Курс фізики» (1913 -1914).
Метеорологічній обсерваторії Тімірязівської сільськогосподарської академії (Москва) присвоєно
ім’я нашого земляка (1927).
Серед друзів та близьких знайомих М. – О. Столєтов, В. Вільямс, С. Ростовцев, В. Він, Д.
Прянішніков, Е. Лейст, Г. Гельмгольц, Г. Ліпман, А. Кундт та ін.
***
ПІДПОРЯДКОВАНІСТЬ ЗАКОНОВІ ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ, з наукового кредо В. Міхельсона
Універсальна роль і сама необхідність існування ...функції випливають з тих загальних законів
теорії вірогідності, яка характеризує собою цілком нестрункий розподіл будь-яких елементів в
системі, підпорядкованій закону великих чисел.
ПЕРЕДБАЧИВ КВАНТОВУ ТЕОРІЮ, з розвідки О. Злигостєва «Відкриття квантів»
Міхельсона обрали професором кафедри фізики і метеорології Московського
сільськогосподарського інституту, колишньої Петровської сільськогосподарської академії і
майбутньої Тімірязевської сільськогосподарської академії в Петровську-Розумовському. Він
розгорнув велику роботу з організації метеорологічних спостережень і створення метеорологічної
обсерваторії. Особисто багато і плідно займався актинометрією.
Після Жовтневої революції ... одна з його статей, в якій він передбачав настання засухи, привернула увагу В. І. Леніна і за його вказівкою була опублікована в «Вістях» 17 вересня 1920 р.
під назвою «Важливе застереження».
...Повертаючись до історії теплового випромінювання, слід зазначити, що статті Міхельсона
передували вимірювання, здійснені американським астрофізиком Самуелем