ГОЩИНСЬКИЙ Северин
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польський.
Поет, публіцист, фольклорист.
З родини збіднілого шляхтича. Батько – управитель маєтку Антонія Прушинського.
Народився 4 листопада 1801 р. в містечку Іллінці Липовецького повіту Київської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 25 лютого 1876 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,
адміністративний центр однойменної області України). Похований на Личаківському цвинтарі.
Навчався у Вінницькій гімназії (1814-1815), Уманській василіанській школі.
Член таємної Спілки вільних поляків-братів (1821).
Один з фундаторів «Товариства польського народу».
Запровадив у польську літературу гуральський (гуцульський) фольклор.
Як поет дебютував поемою про Косцюшка.
Потім настала черга поеми в прозі «Король руїн», поем «Ніч в Софіївці», «Канівський замок»,
«Вечір напередодні Івана Купала», «Собутка», поетичної повісті «Вернигора», віршів «Бенкет
помсти», «Корабель свободи», «Молитва вільного», «Вечір напередодні Івана Купала»,
літературно-критичної статті «Нова епоха польської поезії».
За життя наш земляк мав двотомник віршів «Три струни» (1839-1840).
І. Франко написав біографію земляка.
Під загрозою арешту емігрував до Франції (1838-1872).
Ім’ям Г. названо вулицю в м. Хмельницькому (1995).
Серед друзів та близьких знайомих Г. – Т. Шевченко, Б. Залеський, Л. Яблоновський, М.
Грабовський, Ф. Паддура, А. Тов’янський та ін.
***
ГОЛОВНА МОЛИТВА
, з творчого кредо С. Гощинського
Головною молитвою під час учнівської меси було прохання до Бога, щоб він допоміг стати
поетом.
ЧЕТВЕРТУВАЛИ ЖИВЦЕМ, з передмови С. Гощинського до поеми «Канівський замок»
Він (Гонта – авт.) з надзвичайною стійкістю переніс усі муки. З нього дерли пасма, четвертували
живцем, знімали шкіру з голови, а він увесь той час палив люльку і читав книжку, аж поки не
відтяли йому голову.
РУШАЙТЕ ЗА МНОЮ, з поеми С. Гощинського «Канівський замок»
В кого батько забитий різками
Всіх в кого жінка сподобалась пану,
В кого згвалтована донька панами,
В кого відібрано паном кохану
Йменням батьків та їх суму і болю,
Йменням дитячого горя й недолі
Всіх закликаю я, всіх викликаю:
Вийдіть вперед і – рушайте за мною!
АПОСТОЛ НОВОЇ БОРОТЬБИ, з оцінки діяльності С. Гощинського І. Франком
Був... справжнім сином XIX ст. який головний осередок боротьби переніс уже в сферу духу та
слова і як апостол тої нової боротьби повернувся туди, звідки вийшов його рід, – у серце
польщизни, вносячи нову силу й енергію, новий колорит, нові горизонти.
ПОСОРОМИВ МЕНЕ, зі спогадів Б. Залеського
Погано,– сказав я (Северину Гощинському під час однієї з прогулянок з ним),– що ми забули, як
наш народ називає деякі трави; адже він звик кожній назві надавати своє оригінальне значення.
Северин побачив біля шляху травичку і запитав мене, чи знаю я, як вона називається? Пролісок
(Pierwiosneк), відповідав я, пригадавши, що цю рослину так називають в Польщі.– Ні, сказав
Северин, у нас народ називає її сном. Дійсно, мені пригадалася ця назва і одночасно те, що траву
цю використовують для привернення кохання.
Повернувшись додому, я не міг заснути доти, доки не написав про неї і не надав цьому ширшого
значення.
УДАР, БРАТЕ, КОПИТОМ, з листа Б. Залеського С. Гощинському
Три роки не брав у руки твого «Канівського замку». За цей час багато думав, наспівав по різних
околицях, що надто хотів би спіткати невимовну радість– зустрітися з козаком Небабою, Орлікою
і цілою гайдамацькою дружиною. Не хочу хвалити тебе в очі, але ж ти чорт і біда тобі на віки
вічні, якщо залежиш своє поле.
Я прогуляв свою молодість, а проснувся нещодавно, і проснувся на тернинах. А ти, брате, вдар
копитом, і досягнеш не тільки мене, а й випередиш усіх, скільки нас є! Головне, козаче-голубе, серце, роби і роби його найкращим!
СЕРЕД СВОЇХ У РІДНІЙ УКРАЇНІ, зі спогадів Л. Яблоновського
Навіть Северин Гощинський, який, маючи багато від степовика, був потайливий, про молодість, дім, родину словом ніде не згадав (вимушено перебуваючи у Франції – авт.); часом, коли
випадково згадувались ті речі, він, як козацький