експериментальні дослідження з практичним застосуванням отриманих результатів.
СПРОСТУВАВ ПАСТЕРА, з розвідки Н. Пугач «Вклад В. К. Високовича в розвиток учення про
інфекційні хвороби»
У цікавій книзі М. Ф. Гамалії «Підручник медичної мікробіології» йдеться про отримання В. К.
Високовичем дослідної інформації про бактерії, які, шляхом введення в кров тварин,
концентруються в різних органах. На жаль, автор не звернув уваги на теоретичні результати В. К.
Високовича як творця стрункого, гармонійного вчення про ретикуло-ендотеліальну систему.
Як творця цієї теорії зазвичай називають німецького патолога Людвіга Ашоффа. І в інших,
пізніших, виданнях фігурує його ім’я як автора нового вчення. Ці твердження свідчать про те, що
дане питання не таке вже й просте і тому вимагає ретельнішого дослідження творчої спадщини В.
К. Високовича. Відзначимо, що низка авторів книг з імунітету і мікробіології останнього не
згадують взагалі.
...Ще 1885 року, вводячи кроликам під шкіру ослаблену культуру сибіровиразкових бацил, учений
переконується в тому, що ні цих ослаблених бактерій, ні їх спор в крові чи тканинах ніколи
виявити не вдасться. Звідси стає ясно, що вакцини не тому надають захисну дію, що викликають у
тварини слабке захворювання, як вважав Л. Пастер, а тому, що їм властива якась інша, особлива
дія.
Експериментальним шляхом В. К. Високович доводить, що в культуральному середовищі,
приготованому з тканин імунізованих тварин, ті ж мікроорганізми добре ростуть. Досліди ці стали
важливим аргументом в спростуванні теорії Пастера і Клебса.
В. К. Високович ставить мету: виявити і «розшифрувати» справжній механізм, «код» імунітету і
«перевірити свої припущення дослідним шляхом».
Він розробляє абсолютно нові принципи побудови теорії імунітету.
Геніальна прозорливість В. К. Високовича як мислителя і мікробіолога виявляється в тому, що він
правильно передбачає основні принципи нового вчення про імунітет, формулює кардинальні
гіпотези, визначає чинники, котрі обумовлюють набутий імунітет.
...На превеликий жаль, праці В. К. Високовича з основ штучної імунізації проти мікробних
інфекцій практично не згадуються ні у вітчизняній, ні в іноземній літературі.
Що ж до дослідів німецького бактеріолога і імунолога Ріхарда Пфейффера та інших, то слід
відзначити, що вони проводилися... через десять років після експериментів В. К. Високовича.
ФУНДАТОР ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, з статті «Кафедра патологічної анатомії»
на інтернет-сайті Київського національного медичного університету ім. Богомольця
У 1896 р. кафедру очолив професор Володимир Костянтинович Високович – вчений зі світовим
ім’ям, основоположник експериментальної патології. Його фундаментальні твори з
експериментального ендокардиту отримали загальне визнання і не втратили своєї актуальності до
нашого часу. Пріоритетним напрямком робіт В. К. Високовича було також виявлення долі
мікроорганізмів, уведених у кров. Автор є основоположником вчення про ретикулоендотеліальну
систему, яке мало всесвітнє значення.
Професор В. К. Високович створив свою оригінальну наукову школу, характерними рисами якої
була розробка патологічної анатомії і патогенезу інфекційних хвороб, поєднання морфологічних,
експериментальних і бактеріологічних методів дослідження.
В. К. Високович з повним правом може вважатися також засновником київської школи
мікробіологів і епідеміологів; він один з фундаторів Київського Бактеріологічного інституту.
ОЧОЛИВ РИЗИКОВАНУ ЕКСПЕДИЦІЮ, з нарису С. Старченка і В. Благодарова «Високович
Володимир Костянтинович. До 150-річчя від дня народження»
Наприкінці 1896 року у м. Бомбей спалахнула велика епідемія чуми (зі смертністю 350 хворих
щодня); ця епідемія становила загрозу і для Європи. Уряди передових європейських держав
почали надсилати до Індії наукові експедиції лікарів з метою вивчення чуми і ліквідації епідемії.
Були споряджені німецька, австрійська, італійська, єгипетська, французька експедиції;
академічною окрасою експедиційного корпусу були: Georg Gaffky, Richard Pfeiffer, Robert Koch,
Alexander Jersin.
У січні 1897 року у С.-Петербурзі вирішили: в Індії мусять бути і вчені з Росії. Експедицію очолив
професор Високович Володимир Костянтинович.
8 лютого В. К. Високович і Д. К. Заболотний на засіданні Київського товариства
