Якщо в журналі «Навколо світу» вони вхопили смак і вимоги читача, як мовиться, за хвіст, то у
виданні гумористичного і дитячого журналів виявилися слабкими. Щоправда, зовні «Цвіркун» був
дуже оригінальний. Він був копією одного з паризьких журналів, причому брати Вернери, треба
віддати їм належне, першими запровадили в Росії розфарбовування малюнків не літографічно, а
аквареллю, за допомогою трафаретів.
Однак за змістом «Цвіркун» був блідуватий, а «Друг дітей» – зовсім не цікавий. Дітям він справді
не подобався і не міг конкурувати навіть з таким журналом як «Дитячий відпочинок» Істоміної.
ЯКОСЬ ПРИЙШЛА ДУМКА, з розвідки К. Лготака «Kolo-Motocykl-Automobil»
Вони були росіянами, що оселилися в Парижі, покинувши свою батьківщину, де спочатку
працювали журналістами. Обидва брати були вільнодумних і прогресивних поглядів...
...Якось їм прийшла думка прибудувати маленький двигунчик до звичайного велосипеда.
САМОРУШНИЙ ВЕЛОСИПЕД, з дослідження В. Дубовського «Російські творці мотоцикла у
Франції»
Брати Вернери– Михайло Антонович і Євген Антонович – були добре знайомі сучасникам: у Росії
їх знали як літераторів і видавців, за кордоном – як засновників знаменитої французької фірми
«Брати Вернер і К°», яка випускала мотоцикли, а потім й автомобілі.
Популярність молоді та енергійні журналісти в московських літературних колах одержали в 80-х
роках позаминулого століття. Освіту вони здобули за кордоном. Була вона гуманітарною чи
технічною, важко сказати, проте їх діяльність переконливо свідчила, що вони добре знали
друкарську справу і поліграфію.
…Розорення – лише одна з версій, котра пояснює їх еміграцію. Можлива й інша: Вернери виїхали
з політичних мотивів.
Отже, Михайло і Євген опинилися за кордоном і …зайнялись ремонтом та продажем
фотоапаратів, друкарських машинок і грамофонів. Потім перейшли до створення дивного засобу
пересування. В результаті початкових досліджень в 1897 р. вони зібрали промисловий зразок,
якому дали ім’я «Мотоциклет» (звідси і пішло російське слово «мотоцикл»). Потім слідом пішли
інші моделі і, мабуть, кульмінаційним пунктом конструкторської думки винахідників було
створення мотоцикла, котрий отримав у публіки назву «Новий Вернер».
Для об’єктивної оцінки внеску братів в створення мотоцикла необхідно розглянути конструкції,
зроблені їх попередниками. При цьому доцільно виділити дві їх групи. Одну складають ті
винаходи, які не набули свого часу широкої популярності і не стали об’єктом промислового
виробництва. Іншу – ті, які були правильно оцінені сучасниками і стали випускатися в продаж.
Тільки ця менш численна частина винаходів взяла фактичну участь в розвитку техніки,
перебуваючи на її «генеральній лінії».
Перш ніж приступити до розгляду пристроїв – попередників мотоцикла, слід зазначити, що він
включає два основні компоненти – ходову частину і енергетичну установку, двигун. Що
стосується ходової частини, то мотоцикл запозичив у велосипеда всі його вузли і деталі, аж до
педалей.
…Звернемося до перших спроб зробити велосипед саморушним.
У 1818 р. у ряді західноєвропейських журналів з’явилося жартівливе зображення парового
велосипеда, названого «Велосипедрейзівапоріаною», а в 1869 р. француз Перро вперше встановив
невелику парову машину з казаном на велосипед свого співвітчизника Мішо. Гібрид одержав
назву «Мішо-Перро».
Пізніше в Європі і США було створено немало конструкцій велосипедів з паровими двигунами.
Проте ці пристрої виявилася невідповідними для двоколісного засобу транспорту.
У 1885 р. (якраз в той час, коли брати Вернери здобули популярність завдяки виданню ними
журналу «Навколо світу») Даймлер разом з своїм соратником В. Майбахом побудували
одноциліндровий вертикальний двигун. І 29 серпня одержали патент на винайдений ними
двоколісний моторний екіпаж, який варто було б назвати «протомотоциклом». Його
компонування, яке згодом набуло широкого поширення, стало іменуватися «класичним». …Важив
екіпаж приблизно 70 кг. У невеликому єдиному пробігу була досягнута максимальна швидкість 12
км/год.
Ми назвали мотоцикл Даймлера «протомотоциклом» тому, що він не витримував такого критерію
оцінки як конкурентноздатність по відношенню до велосипеда (про інші критерії стосовно
одиничного екземпляра говорити не доводиться). Звичайний велосипедист розвивав швидкість
