Бронштейн Матвей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


БРОНШТЕЙН Матвій Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Фізик, популяризатор науки. У фізиці існує науковий термін «формула Хопфа – Бронштейна».

З лікарської родини.

Народився 19 листопада (2 грудня) 1906 р. в м. Вінниці Подільської губернії Російської імперії

(нині – адміністративний центр однойменної області України).

Розстріляний 18 лютого 1938 р. в одній із сталінських катівень м. Ленінграда СРСР (нині – м.

Санкт-Петербург РФ). Місце поховання – не відоме.

Закінчив фізико-математичний факультет Ленінградського університету (1926-1930).

Був науковим співробітником Ленінградських фізико-технічного інституту, викладачем

державного університету і політехнічного інституту (1930-1937).

Спеціалізувався з проблем фізики напівпровідників, теорії гравітації, ядерної фізики, астрофізики.

Довів неможливість розпаду фотона, пов’язавши її з фактом розширення Всесвіту (1937).

Друкувався в журналах «Успіхи фізичних наук», «Вогнище».

Як вчений дебютував науковою статтею про світлові кванти (1925).

Потім настала черга наступних доробків: «Сучасний стен релятивістської космології» (1931),

«Квантування гравітаційних полів» (1935), «Про магнітне розсіяння нейтронів» (1937),

Наш земляк – автор науково-популярних книг «Сонячна речовина», «Атоми, електрони, ядра»

(обидві – 1936), «Промені Ікс» (1937).

За наклепницьким виказом Б. заарештували в м. Київ по дорозі на відпочинок до Кисловодська

(1937).

Посмертно реабілітований (1957). Дружині компенсували «вартість бінокля, вилученого під час

обшуку 1 серпня 1937 р.».

В італійському Центрі наукової культури ім. Етторе Майорана заснована стипендія ім.

Бернштейна (1991).

Серед друзів та близьких знайомих Б. – І. Курчатов, Л. Ландау, О. Фрідман, К. Чуковський, С.

Вавилов, Л. Мандельштам, І. Тамм, В. Фок, Я. Френкель, С. Маршак та ін.


***

МІНЯТИ УЯВЛЕННЯ ПРО ЧАС І ПРОСТІР,

з наукового кредо М. Бронштейна

Вимагає радикальної перебудови теорія ...а, може бути, й відмови від звичайних уявлень про

простір і час і заміни їх якимись набагато глибшими і позбавленими наочності поняттями.

НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ, з розпорядження народного комісара внутрішніх справ України

від 6 серпня 1937 р.

Заарештованого Бронштейна Матвія Петровича як особливо небезпечного злочинця направити під

особливим конвоєм, в окремому купе вагон-зака в м. Ленінград в розпорядження УНКВС

Ленінградської області.


ЗА ВЗІРЕЦЬ МАВ ЗАХІД, з протоколу допиту М. Бронштейна від 9 жовтня 1937 р.

Входив до контрреволюційної організації інтелігенції, котра боролася за повалення радянської

влади і встановлення політичного устрою, за якого б інтелігенція брала участь в управлінні

державою нарівні з іншими прошарками населення за прикладом країн Заходу, хотів побудувати

по суті фашистську державу, здатну встояти проти комунізму.


ЖАРТ, ЩО ЗАКІНЧИВСЯ СМЕРТЮ, з розвідки Б. Горобця «Коло Ландау»

З осені 1931 р. від них став потихеньку віддалятися «Дімус». Його місце серед найближчих друзів

Ландау досить швидко зайняв Матвій Бронштейн («Абат»). ...Багато часу в цій компанії проводив

і німецький фізик Рудольф Паєрлс. Згодом Євгенія Канегіссер вийшла за Паєрлса заміж, а той

перебрався до Англії і став там фізиком з світовою популярністю. До речі, саме його заступником

був знаменитий Клаус Фукс, зрадник Англії, який передав до СРСР креслення і технологію

атомної бомби.

Паєрлс став членом Лондонського Королівського товариства і навіть одержав дворянський титул, а Євгенія Канегіссер стала леді Паєрлс.

А ще через 10 років М. Бронштейна згубив лист до Англії. Як розповідав А. Б. Мігдал, це лист

євреєві Р. Паєрлсу кінчався жартівливим вітанням «Хайль Гітлер!». Вважається, що саме це

спровокувало арешт і загибель М. П. Бронштейна.


ЦІННИЙ НАУКОВЕЦЬ, з листа В. Фока А. Вишинському

Прокуророві СРСР т. Вишинському

від академіка В. О. Фока.

Високошановний Андрій Януарійович!

Я приєднуюся до клопотання Лідії Корніївни Чуковської про перегляд справи її чоловіка,

колишнього доцента Ленінградського університету Матвія Петровича Бронштейна.

М. П. Бронштейн в своїй науковій діяльності проявив себе як талановитий молодий учений, який

вніс цінний внесок в радянську науку і має виняткову ерудицію у області теоретичної фізики.

Його докторська дисертація, присвячена загальній теорії відносності Ейнштейна, містить

результати великої наукової цінності. У своїй роботі з теорії металів і напівпровідників він також

дав багато нового. Нарешті, йому належить низка науково-популярних книг для юнацтва,

виключно висока якість яких була відзначена свого часу в нашій центральній пресі.

У випадку, якщо Ви знайдете можливим задовольнити клопотання Л. К. Чуковської, прошу при

перегляді справи М. П. Бронштейна врахувати велику цінність його як науковця.


ЗААРЕШТОВАНИЙ ВИБУВ, з книги Л. Чуковської «Нотатки про Ганну Ахматову»

Лютий 1938. Дерев’яне віконце на Шпалерній, куди я, зігнувшись в три погибелі, сказала:

«Бронштейн, Матвій Петрович» і протягнула гроші, – відповіло мені зверху густим голосом:

«Вибув!», і людина, чиє обличчя поміщалася на недоступній для відвідувача висоті, ліктем і

животом відсунула мою руку з грошима.


РОЗСТРІЛЯЛИ ПОМИЛКОВО, з довідки КДБ СРСР

Бронштейн Матвій Петрович, 02.12.1906 р. народження, урож. м. Вінниці, єврей, безпартійний, з

вищою освітою, науковий співробітник Ленінградського фізико-технічного інституту, засуджений

18 лютого 1938 року Військовою Колегією Верховного суду СРСР за «активну участь в

контрреволюційній фашистській терористичній організації» за ст. 58-8 і 58-11 КК РРФСР до вищої

міри кримінального покарання – розстрілу, з конфіскацією всього майна, яке йому особисто

належить.

Вирок про розстріл Бронштейна Матвія Петровича виконано 18 лютого 1938 року в м. Ленінград.

Визначенням Військової Колегії Верховного суду СРСР від 9 травня 1957 року вирок Військової

Колегії від 18 лютого 1938 року стосовно Бронштейна М. П. за обставинами, що знов відкрилися, скасований і справа про нього припинена за відсутністю складу злочину.


КУДИ ПОДІЛИ ВИ МЕРЦІВ, з вірша Л. Чуковської «М.», присвяченого М. Бронштейну

Консервы на углу давали.

Мальчишки путались в ногах.

Неправду рупоры орали.

Пыль оседала на губах.

Я шла к Неве припомнить ночи,

Проплаканные у реки.

Твоей гробнице глянуть в очи,

Измерить глубину тоски.

О, как сегодня глубока

Моя река, моя тоска!

Нева! Скажи в конце концов,

Куда ты дела мертвецов?


ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з статті «Бронштейн Матвій Петрович» на history.mytimes.ru

Його хлоп’яцтво припало на важкі роки громадянської війни, в школу він не ходив і головними

його вчителями були книги. Багато читав, багато чому навчився – став незвичайно освіченою

людиною. Вільно говорив трьома мовами, ще на декількох читав.

Після закінчення університету затвердив свій статус фізика-теоретика. Найвідоміша робота була з

області, в якій позначатимуться квантові ефекти в гравітації.

У статтях з космології він висловлює принципові сумніви в можливості побудови теорії,

заснованої лише на наявних фізичних теоріях, оскільки вони симетричні до обох напрямів часу. У

зв’язку з цим Бронштейн приділяв значну увагу питанню про межі застосовності фізичних теорій.

Велика частина однієї з робіт цього циклу складає розділ «Відношення фізичних теорій одна до

одної і до космологічної теорії».

Таким чином він поставив опис Всесвіту як результат завершеності існуючих теорій, а не як

унікального фізичного об’єкту.

Він пише, що загальна теорія відносності в її існуючій формі – лише нарис майбутньої теорії, побудова дійсної теорії тяжіння повинна бути пов’язана з ще глибшим перетворенням фізичних

понять. Це зауваження мало під собою грунт – для опису квантових ефектів бракувало поняття

риманової геометрії.


ЗУХВАЛА ВИХВАТКА , з статті Е. Кольмана «Лист тов. Сталіна і завдання фронту

природознавства і медицини»

Найяскравішим явищем в цій області є, мабуть, виступ проф. Френкеля на організованій VIII Всесоюзній конференції з фізико-хімії, що відбулася у середині грудня 1931 року в Ленінграді.

Проф. Френкель, який присягався в своїй відданості радянській владі, заявив разом з тим

наступне: «Діалектичний метод не має права претендувати на керівну роль в науці. У нашій

політиці допускається надзвичайно шкідливий перегин нав’язування ученим і молоді поглядів

діалектичного матеріалізму. Соціалізм вимагає обгрунтування, його дає історичний матеріалізм, проте він не пов’язаний з діалектичним матеріалізмом, що є перешкодою в розвитку науки. Ні

Ленін, ні Енгельс не є авторитетами для фізиків, книга Леніна зводиться до затвердження

азбучних істин, із-за яких не варто ламати списа. Ваша філософія реакційна, сподіваюся, що скоро

партія в цьому переконається, чому вже прикладом є вислови т. Бухаріна. Не може бути

пролетарської математики, пролетарської фізики і т.д.».

Ця зухвала вихватка завзятого махіста, глави групи фізиків так званої «ленінградської школи»

(Гамов, Ландау, Бронштейн, Іваненко й ін.) не одинична.


ВСІМ СТАВИВ П’ЯТІРКИ, зі спогадів В. Савельєва

За зовнішнім виглядом МП (Бронштейн М. П. – авт.) відрізнявся від Ландау, як Штепсель від

Тарапуньки. У внутрішньому змісті схожості теж було небагато: добрий гумор Бронштейна

сильно відрізнявся від злого сарказму Ландау. Студентів ніколи не переслідував і не знущався з

них. Страшно дивувався, якщо студент знає хоч що-небудь. Всім ставив п’ятірки.

СОНЯЧНИЙ ТАЛАНТ, з книги Г. Гореліка «Лідія Чуковська і Матвій Бронштейн»

«Сонячна речовина» – так називається його оповідання про те, чим жива наука. На думку

знаменитого фізика, нобелівського лауреата Льва Ландау – і я з ним цілком згоден – оповідання це

читати «цікаво будь-якому читачеві – від школяра до фізика-професіонала». А про народження

цієї книги, про появу нового дитячого письменника говорить його дарчий напис, зроблений 21

квітня 1936 року: «Дорогою Лідочці, без якої я ніколи не зміг би написати цю книгу».

За ті, що залишалися йому півтора роки життя він створить ще два маленькі шедеври науково-

художньої літератури, при цьому інтенсивно працюючи в теоретичній фізиці. Його талант був сам

утворений з сонячної речовини, яка завжди освітлює шлях науці і дарує тепле світло людям.


ГІПОТЕЗИ ЧЕКАЮТЬ ОБГРУНТУВАННЯ, з кореспонденції П. Нешитова «Сонячна

речовина» М. П. Бронштейна»

У Санкт-Петербурзі відбувся семінар «Сонячна речовина» М. П. Бронштейна», присвячений 100-

річчю з дня його народження.

Член-кореспондент РАН п. Старобінський в доповіді «Темна енергія у Всесвіту», перш ніж

приступити до аналізу однієї із спеціальних статей М. П. Бронштейна 1932 року, виділив в

творчій спадщині автора три типу робіт.

По-перше, те, що написане М. П. Бронштейном про неможливість розкладання фотонів, необхідно

просто знати і застосовувати – обговорювати там нічого.

По-друге, роботи з гравітаційного поля, бездоганні в теоретичному відношенні, не завжди

достатньо конкретні в тому, що стосується експериментальних наслідків; вони можуть бути

доповнені, оскільки зараз вже доступні спостереженню макроскопічні процеси, скоординовані з

квантовістю гравітону.

Нарешті, третій вид робіт – це гіпотези, котрі чекають свого обгрунтування чи спростування.