Заповіт кілька разів переписувався та доповнювався. Так, у 1859 р. духівниця була доповнена декількома пунктами, що висвітлювали майбутній уклад сирітського будинку. У них А. Я. Фабр чітко визначив кількість і стать сиріт, а також їхній вік. До притулку повинні були прийматися 20 хлопчиків у віці від 4 до 13 років. Обмеження числа дітей меценат пояснив тим, що «краще доглядати їх меншу кількість, але надати їм більш пристойне утримання».
Однією з обов’язкових умов прийняття до притулку, за бажанням А. Я. Фабра, стало місце народження сиріт. Вони неодмінно повинні були бути вихідцями з Таврійської губернії.
30 листопада 1864 р. у відремонтованому будинку відбулося урочисте відкриття притулку для хлопчиків-сиріт. У відповідності із заповітом він одержав назву «Таємного радника Фабра будинок піклування сиріт».
По досягненні 10 років сироти автоматично одержували право відвідувати міське училище. Надалі найбільш обдаровані діти могли продовжити навчання – їм надавалася можливість вступу до гімназії.
Сирітський будинок, починаючи з 80-х рр. XIX століття, мав у своєму розпорядженні матеріальну базу для надання своїм випускникам вищої освіти.
...А. Я. Фабр оговорював можливість розширення закладу, «якщо сума, із залишків від щорічних прибутків..., надасть достатні до того кошти». Вже через шість років після відкриття сирітського будинку така можливість була знайдена і кількість вихованців збільшили до 34.
...До 30 травня 1924 р. носив ім’я А. Я. Фабра, а потім був перейменований у Раднаркомівський. Будівля збереглася і донині. Сьогодні тут розташовується Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим.
ПРИРОДЖЕНА ЕКОНОМНІСТЬ, з телесюжету Н. Рекуненко «Видатні імена»
Окрім бажання особисто брати участь у всіх справах, Андрія Яковича відрізняла також надзвичайна економність, точніше – скупість.
Все місто обговорювало його потерту єнотову шубу, в якій рідко хто міг визнати у Фабрі начальника губернії. На званих вечерях він велів подавати до десерту один і той же ананас, який ніхто не наважувався розрізати; до смаженої курки приробляв один і той же фазанячий хвіст; всі старі речі, аж до коробок від сардин, зберігав і продавав.
ВИКУПИВ ДВОРОВУ ДІВКУ, історичний факт
Людинолюбний характер Фабра найяскравіше виявився в тому, що жінку, яка потім народить йому сина, він... викупив у колишнього власника.
В архіві збереглася «купча» від 22 грудня 1824 р., де йдеться про придбання А. Я. Фабром «дворової дівки 20-ти років Меланії Іванової, проданої відставним майором Іваном Івановичем Забеліним, який раніше придбав її у корнета Барона фон Райоренітова».
РОЗЖАЛУВАЛИ, бувальщина
Якось молодий мешканець Катеринослава звернувся до Фабра з проханням видати йому казенну подорожню грамоту (папір, який давав право на поштових станціях одержувати коней поза чергою). Андрій Якович звелів прийти наступного дня.
Молодик з’являється. Фабру про це доповідають. І губернатор, узявши наперед приготовану солдатську рушницю, стає біля дверей на витяжку, ніби караульний. Прохач входить до кабінету і в подиві зупиняється перед Фабром. А той з незворушним спокоєм говорить:
– Розжалуваний, ваше благородіє, в солдати, за те, що виписав вам казенну подорожню.
Всі регочуть, а зніяковілий прохач засоромлено йде геть.
