КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Воруй и быстрее - за буй! [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ми зайнялися не від хорошого життя, –говорить М. Павлюк. – Бо коли розвалився СРСР, в Україні не було навіть органу, який би коригував порти. А потім певний час галуззю, неймовірно, але факт, опікувалося… міністерство комунального господарства. Отож питання стояло так: або випливти, або потонути. Для вивчення досвіду довелося побувати в США, Японії, Європі. Так що діюча нині стратегія – не одеське ноу-хау, а світове надбання. Щоправда, до останнього часу новація не була законадавчо обгрунтована. Лише нещодавно “спільна діяльність” знайшла своє відображення в “Господарчому кодексі”.

Що стосується показників, то вони такі. Всього інвестицій – 0,2 млрд. грн. Портових збоів – понад 1,5 млрд. грн. Вантажообіг: 1993 р. – 15 млн. т, 2002 р. –33 млн. т. Щороку в державну скарбницю направляємо в середньому 200 млн. грн.

Тільки минулого року об‘єм переробки вантажів зріс на 4,3 відсотки, а чистий прибуток склав 127,51 млн. грн. Не завдає особливих прикрощів і рік поточний: за перший квартал в порівнянні з відповідним періодом 2006-го, загальна переробка вантажів зросла на 25,3 відсотки, а наливних – на 41,6. Таким чином, те, що ми сьогодні спостерігаємо, – чистої води рейдерство. Під час якого захоплення підприємства здійснюється шляхом запровадження нових посад і призначення на них “своїх” людей…

Працівники порту, коли дізналися про намір міністра звільнити їхнього керівника з посади (уже навіть було підписано відповідний наказ), дружно вийшли на вулицю з протестами.

Що стосується Одеської обласної державної адміністрації, то восени минулого року вона теж випромінювала економічний оптимізм, рапортуючи про “зростання у порівнянні з аналогічним періодом… об‘єму переробки російської нафти в 3,4 рази”. Згадувалося в засобах масової інформації – і не тільки українських! – і про будівництво сучасного контейнерного терміналу, і про поетапне впровадження геоінформаційної системи інженерних мереж та комунікацій, і про надефективну роботу портовиків зі стівідорними компаніями.

– Звідки взявся висновок про “неефективність”? – скорше до себе, ніж до журналістів, звертався ще один партнер голова правління ВАТ “Ексімнафтопродукт” А. Романовський. – На підставі яких фактів? Ми не проти найприскіпливішого аналізу спільної діяльності чи її ОБ‘ЄКТИВНОЇ перевірки. Проте нас навіть не поставили до відома, не те, щоб запросити до участі. Голослівні ж публічні заяви вже шкодять підприємницькій діяльнсоті: маємо низку дзвінків від вантажодавців, а один із іноземних надзвичайно перспективних партнерів відмовився від подальших переговорів.

Відповідь на запитався “звідки взявся” дали спеціалісти незалежного Південного експертного науково-дослідного інституту, які, проаналізувавши матеріали вищезгаданої перевірки, офіційно стверджують: “жахлива картина” – не що інше, як наслідок цілковитої некомпетентності горе-ревізорів, котрі працювали самотужки. Цю точку зору поділяє і комісія ГоловКРУ, яка на вимогу керівництва ОМТП перевірила… матеріали перевірки відомчих колег.

Між тим, за словами досвідченого юриста А. Нирко, “немає такої проблеми в галузі, в розв‘язанні якої портовики не пропонували б міністрові допомоги з боку своїх спеціалістів, щоразу направляючи йому письмові пропозиції”. Додамо: жодного разу відповіді не надійшло.

– За останні чотири роки чотири міністри, – додає почесний працівник морського і річкового транспорту України, – ігноруючи економічні закони, використовуючи правовий нігілізм і репресивні методи управління керівними кадрами, відкинули морські торгові порти країни на десятиліття назад, коли вони тільки починали вибиратися з розрухи…


Народжений повзати летить не довго

Часу до дострокових парламентських виборів – кіт наплакав. За всіма соціологічними опитуваннями, Соціалістична партія України у Верховну Раду цього скликання не потрапляє. А якщо, понад сподівання, навіть, то розклади на Грушевського – ми ж не діти! – будуть зовсім іншими. Значить, у новій владній конфігурації М. Рудьковському не те що міністерського – крісла мера рідного Чернігова (може, не треба було відмовлятися?) вже не обійняти. Таким чином, політ “борця за народний добробут” тривав не довго. Чим же він, підводячи остаточні підсумки, запам‘ятався?

Найперше – вищезгаданою відмовою від чернігівської посади. Обіцянками-цяцянками розбурхав народ, залучив до виборчої кампанії чесних людей, витратив не малі бюджетні кошти. А ледь у столиці замайоріла перспектива обійняти місце потепліше, миттєво забув про урочисту обітницю забезпечити землякам “красиве життя”. Кинув напризволяще тих, хто, повіривши нещирим гаслам кандидата-соціаліста, пішов проти місцевих можновладців. І, як на стометрівку, стартував до Києва.

А що тут? Скандал з непристойно дорогими автомобілями-іномарками. Ще один – з буцімто підробленими дипломом та