Гаспринский Исмаил бей (fb2)


Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:


ГАСПРИНСЬКИЙ Ісмаїл бей


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-кримськотатарський.

Письменник, просвітник, видавець, перекладач. Фундатор звукового методу викладання мови «Усуль ал-джадид».

З дворянської родини.

Народився 8 (20) березня 1851 р. в с. Авджикої Таврійської губернії Російської імперії (нині – Автономна Республіка Крим України).

Помер 11 (23) вересня 1914 р. в м. Бахчисараї Таврійської губернії Російської імперії. Похований на місцевому цвинтарі. За радянської влади могилу знесли, проте кримські татари, повернувшись на батьківщину, її поновили (1999).

Навчався в Бахчисарайському мектебі, Сімферопольській казенній гімназії, Воронезькому кадетському корпусі, 2-у Московському військовому училищі (1864-1867).

Працював викладачем в медресе «Зинджірли» (1868-1871), секретарем у І. Тургенєва (1871-1873), перекладачем паризького агентства «Ашет» (1872-1874), був гласним Бахчисарайської міської думи (1878), заступником міського голови (1878-1879), міським головою м. Бахчисарай (1879-1884), видавцем двомовної газети «Тарджеман» (1883-1914), журналів «Ха-ха-ха!» (з 1906), жіночого «Жіночий світ» (з 1906), «Хлоп’ячий світ» (з 1906). Найпопулярнішою була газета, яка розповсюджувалася не лише в Криму, а й в Туркестані, Ірані, Туреччині, Єгипті, Індії, Болгарії, Румунії, Китаї, інших країнах.

Багато мандрував: жив у Франції (1872-1874), Туреччині (1874-1875), Єгипті (1907-1908), Індії (1911).

Голова 1-го з’їзду мусульман Росії (1905), член ЦК турецької партії «Згода і прогрес» (1911).

Один з організаторів Всеросійського з’їзду мусульманської партії «Іттіфак аль-муслімін».

Кавалер бухарського «Золотого ордена зірки, що сходить» (1893).

Як літератор дебютував статтею «Погляд на європейську культуру».

Перу Г. належать публіцистичні доробки «Російське мусульманство» (1881), «Російсько-східна угода» (1896), роман «Сонце зійшло», повісті «Сто років потому», «Листи з Франції», «Країна вічного блаженства», «Дівчина-левиця», низка поезій. Між іншим, роман «Сонце зійшло» перевиданий в Сімферополі одночасно кримськотатарською, українською і російською мовами (2004).

Наш земляк – автор низки перекладів, включаючи пригодницький роман Д. Дефо «Робінзон Крузо».

Вважав (книга «Російсько-східна угода»), що за менталітетом мусульмани і слов’яни набагато ближчі, ніж, наприклад, росіяни і європейці. Був переконаний, що Заходу вигідні конфронтація і стан ворожнечі між мусульманами і християнами і пропонував російським правителям у пошуках нових ринків збуту звертати свої погляди не на Європу, а на Схід.

Г. – засновник звукового методу викладання мови «Усуль ал-джадид», завдяки якому швидкість засвоєння матеріалу збільшилася в декілька разів, автор нової абетки і навчальної програми для тюрко-татарських шкіл.

Саме наш земляк започаткував рівнобіжне викладання релігійних і світських дисциплін.

Усе своє життя Г. поклав на пошук шляхів зближення двох світів – слов’янського і тюркського.

Авторитетна група вчених Франції висунула кандидатуру Ісмаїла Гаспринського на здобуття Нобелівської премії (1910), проте та дісталася іншому претенденту.

Після смерті Г. в Казані випускали чорнило і мило з портретом просвітника на упаковці.

Кримськотатарська бібліотека в Сімферополі носить ім’я відомого діяча (1990).

Святкування 140-річчя з дня народження Г. відбулося в Криму під егідою ЮНЕСКО (1991).

В Сімферополі на набережній р. Салгір встановлено пам’ятник видатному кримчанину, а в Бахчисараї відкрито будинок-музей його імені (2001).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Ш. Марджані, І. Тургенєв, М. Катков, А. Акаєв, М.-К. Сагадуллаєв, Абдул-Халім Дженгутейлі, I. Леманов, М. Давидович, О. Акчокраклі, С. Айвазов, Хабібулла-ефенді, А. Боданинський та ін.


***

ВСЕЛЮДНИЙ ЗАСТІЙ, з життєвого кредо І. Гаспринського

Схід – країна великого вселюдного застою.


МУСУЛЬМАНИН РОСІЯНИНА БАЧИТЬ ЛИШЕ У ФОРМІ НАЧАЛЬНИКА, з книги І. Гаспринського «Російське мусульманство»

У момент історичної необхідності ввійшли до складу зростаючої Русі царства Рязанське, Казанське, Астраханське, Сибірське, Кримське, навіть ханства Закавказзя й останнім часом деякі ханства Середньої Азії. Провидіння передає під владу і заступництво Росії масу мусульман з найбагатшими землями, робить Росію природною посередницею між Європою й Азією, наукою і неуцтвом, рухом і застоєм.

…Російське панування над татарами дотепер, наскільки мені відомо, виразилося тільки в наступному: я володію, ви платите і живете як хочете. Це дуже просто, але вкрай беззмістовно...

Чи повинні росіяни і російські мусульмани жити поруч на одній землі, під одним законом як випадкові супутники, сусіди чи між ними варто розвинути більш близькі родинні стосунки як між дітьми великої родини народів нашої великої батьківщини?

…Насправді, яким чином російське мусульманство може щиро співчувати Росії і росіянам, коли воно їх не знає і зустрічається з ними не інакше як у формі начальника, котрий діє на незрозумілій йому мові; не інакше, як у формі податків, мита, марок і різних повинностей?

…Якщо мусульмани Росії будуть учитися і стануть освіченими людьми, тоді вони навчаться розрізняти біле і чорне. Будуть знати, який шлях до власного звільнення найкоротший.

…Я не пожертвував би жодною краплею чорнила для цих заміток, якби хоч хвилину сумнівався в блискучому майбутньому моєї батьківщини і мусульман, які в ній живуть.


ЗАХІДНА ЛЮДИНА – ПАН ЧОТИРЬОХ СХІДНИХ, з статті І. Гаспринського «Схід і Захід»

Західні люди і самі переїздять, і свої товари перевозять залізницями та пароплавами; східні люди ще й досі гойдаються на спинах у верблюдів.

На Заході для кожного діла є своя спеціальна наука, спеціальна школа; на Сході нема ніяких шкіл, окрім релігійних, та й у тих учні не стільки вчаться, скільки справляють усяку хатню роботу своєму «професорові» («Стасина»).

На Заході кожну річ, хоч і добру, намагаються зробити ще кращою, ще лучкою, щоб усе виходило ліпшим, ніж було у батьків, у дідів; а на Сході кажуть, що старовина – найкращий вчитель, і намагаються робити все так, як робилося давніш.

Захід і дивиться і йде вперед. Схід оглядається назад і не йде; Захід поновлюється і свіжіє. Схід старіє і висихає.

На Заході писання і книжки всіх націй перекладаються іншими мовами, читаються і служать задля науки; на Сході думають, що брати собі за приклад науку і знання чужих народів – не годиться, ба, навіть гріх.

На Заході кожен навчивсь у школі і читати і писати i рахувати, на Сході читати вміє один на сто; а таких, що шанують науку, дуже мало. Вчена людина західна прислухається навіть до дитячої мови, а східна людина, яка вважає себе за вчену, не хоче бачити, не хоче чути, як ревуть могутні бурхливі потоки життя цілих народів.

На Заході всі про все розмовляють, пишуть, міркують; на Сході думають, що мовчання – найліпша окраса людини.

Захід, хоч так багато знає і так багато вміє, думає, що він іще мало знає і мало вміє; а на Сході, коли в кого є каламар, де й чорнило вже пересохло, то він думає, що з нього вже вийшов Іфлатун або ібн-Сіна.

Так от який Схід, а який – Захід, і ось чому сталося так, що одна західня людина є пан чотирьох східних людей.


КРИМ, вірш І. Гаспринського у перекладі Л. Буджурової

Зовут его зелёный рай под Чатырдагом вечным.


Сады его – один лишь край, а степи бесконечны.

Весной ручьи дарит яйла, как чудны их потоки,


Когда стада овец в полях земли питают соком.

А летом над страною роз с утра до ночи птицы


Все славят винограда гроздь и золото пшеницы.

Яйла и степь, степь и яйла повеют ветром рая,


Напомнят древность Карасу и мощь Бахчисарая.

Был светлый Крым в седую старь храним моим народом,


Батыров и героев стать дала, ему природа.

Пришла беда, погас очаг, обманут, оклеветан,


Ушёл народ, пришёл чужак, язык его неведом.

Но, дети, помните всегда, лишь ваша Крым Отчизна!


Трудитесь, как велит судьба, и Крым вернётся к жизни.

Зовут его зелёный рай под Чатыр-дагом вечным.


Сады его – из края в край, а степи – бесконечны.


ВИСТУПАВ ЗА КОНСТИТУЦІЙНУ ДЕМОКРАТІЮ, з дослідження А. Кримського «Література кримських татар»

У Гаспринського політичні ідеали ніколи не йшли понад програму конституційно-демократичної партії; лівіші течії серед татар його лякали: він усе побоювався, а що то може для татар з того вийти? чи не заведуть радикали російське мусульманство в безвихідну, сліпу вуличку?


ЛІГ БИ ЗАМІСТЬ НЬОГО В МОГИЛУ, з книги М. Бігієва «Мулахазат»

Я не роздумуючи віддав би своє життя і ліг би в могилу, якби це воскресило шановного нашого Вчителя і допомогло б йому ще років 15-20 послужити нації.


ЗА ЙОГО КНИГИ ВІДПРАВЛЯЛИ В ЗАСЛАННЯ, з монографії Е. Байрамова «Великий просвітник російських мусульман Ісмаїл Гаспринський»

Коли на перших кримсько-татарських національних зборах – Курултаї – було висунуто завдання «на основі ідей братерства, почуття єдиної родини... діяти в ім’я возз’єднання з загальнодемократичним світом, в ім’я порятунку від пазурів кривавої революції, яка зруйнувала пам’ятники, культові будинки, спалила вщент палаци, розтоптала щедрий і прекрасний Кримський півострів», був розв’язаний червоний терор. 1918 року Установчі збори ліквідували. А пізніше Сталін ліквідував усіх джадидів й ім’я Ісмаїла Гаспринського навіть страшно було вимовляти вголос.

Знищили й книги джадидів, в тому числі і Гаспринського. За їх збереження безневинну людину арештовували відправляли в заслання.


ПРАГНЕ ПЕРЕТВОРИТИ МЕНЕ НА ЖЕБРАКА, з розвідки А. Ахунова «Двигун прогресу – кохання»

Відомо, що Ісмаїл бей одружувався двічі, але частіше згадують про його повторний шлюб, а перша дружина залишається в тіні.


Події розгорталися в 70-80-і роки. …В один прекрасний день доля зіштовхує Гаспринського з Моллой Асаном. Ця людина в той час володіла готелем і садом у Ялті. Юнак довідується, що в нього росте чарівна дочка 14-ти років, яку за незвичайну красу прозвали «Самур» («Соболь»). Ісмаїл бей …просить її руки. Починається сімейне життя.


Проте як людину діяльну й активну, Ісмаїла все менше і менше влаштовує ця ідилія.

…Він спалахує ідеєю видавати газету… Молла Асан …з радістю погоджується допомогти зятеві. Але він ще не знає, у що обійдеться йому ця згода. Спочатку тесть дав дві тисячі рублів, потім – ще тисячу. Через деякий час продав сад, будинок, а сам переселився в готель. Гроші були витрачені на придбання устаткування для друкарні, друкування першої брошури Гаспринського «Російське мусульманство».

Але були потрібні все нові і нові вкладення. Ісмаїл бей просить дружину умовити батька закласти ще й готель. Це пропозиція сталася останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння тестя

– Я віддав йому усе, що в мене було! – кричав він доньці. – А готель – це мій будинок. Твій чоловік хоче вигнати мене на вулицю, зробити жебраком!

Після цього скандалу Самур до Бахчисараю вже не повернулася...