інстанції відбулося». Після цього Рада міністрів ніби від свого імені приймала те ж саме рішення, яке до цього було вирішене на більш високих рівнях.
Жуков зривав погони і здирав генеральські лампаси. Але не про жорстокість і садизм мова. Мова про дурниці. Жуков не знав і не хотів знати меж своєї влади. Він творив те, чого без згоди ЦК і Політбюро творити не дозволялося. По суті, Жуков явочним порядком привласнював собі владу так званих «директивних інстанцій». І не треба сперечатися про те, готував Жуков захоплення влади чи не готував. Він вже тягнув ковдру влади на себе. Тільки надто вже незграбно і безглуздо.
Дурість Жукова ось у чому: підімни під себе ЦК і Політбюро, тоді твори те, що подобається, хоч розпорюй животи і вимотуй генеральські кишки. А поки не підім'яв, тримайся в рамках встановлених порядків і правил.
Коротше: не кажи «гоп», коли пика крива.
* * *
Комуністичні агітатори в сучасній Росії вселяють молодому поколінню, що не слід соромитися Жукова. Комуністи кажуть: у сім'ї не без виродка, кожна нація народжувала чудовиськ, у Німеччині був виродок Гітлер, у нас — Жуков.
На перший погляд, усе правильно. Гітлерівці проводили злочинні експерименти на людях, і Жуков проводив злочинні експерименти на людях. Здавалося б, це мерзотники одного калібру.
Але звернімо увагу на відмінності. Гітлерівці проводили злочинні експерименти на людях, але не в таких масштабах, як Жуков. Немає відомостей про те, що Гітлер особисто був присутній при проведенні експериментів на людях. А Жуков був присутній. На місці цих експериментів мармурові дошки прикручені. І нас змушують експериментами над людьми пишатися.
І ще: гітлерівці для експериментів використовували людей, яких вважали ворогами.
А Жуков використовував своїх.
21 серпня 2001
Брістоль.
(
обратно)
(
обратно)
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Алешковский Ю. Рука. Повествование палача. Нью-Йорк. Руссика. 1980.
Анненков Ю.П. Дневники моих встреч. Цикл трагедий. М. 1991.
Анфилов В.А . Бессмертный подвиг. Москва. Воениздат. 1971
Баграмян И.Х . Так шли мы к победе. Москва. Воениздат. 1988
Бажанов Б. Воспоминания бывшего секретаря Сталина. Париж. Третья волна. 1980.
Батехин Л. Воздушная мощь родины. М., Воениздат, 1988
Боевой и численный состав Вооруженных сил СССР в период Великой отечественной войны. Статистический сборник № 1. (22 июня 1941 года). М.: Воениздат, 1994.
Бушков А. Россия, которой не было. М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1997.
Вестфаль З., Крейпе В., Блюментрит Г . и др. Роковые решения. Пер. с нем. М.: 1958.
Военные парады на Красной площади. М.: Воениздат. 1980.
Восьмой съезд РКП(б). Протоколы. М., 1959.
Гальдер Ф. Военный дневник. Пер. с нем. Москва. Воениздат. 1969-71.
Гот Г. Танковые операции Пер. с немецкого. М.: Воениздат, 1961.
Готовил ли Сталин наступательную войну против Гитлера? Составитель В. А. Невежин. М.: АИРО-ХХ. 1995.
Гудериан Г. Воспоминания солдата. Пер. с нем. Смоленск. Русич. 1998
Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. — М.: АПН. 1969.
История Великой отечественной войны Советского Союза. 1941-1945. В 6 томах. — М. Воениздат, 1960-1965.
История второй мировой войны (1939-1945). В 12 т. — М.: Воениздат, 1973-1982.
Карпенко А.В . «Обозрение отечественной бронетанковой техники. 1905-1995 гг. С-Петербург. Невский бастион. 1996.
Краснознаменный балтийский флот в битве за Ленинград. Москва. Наука. 1973.
Кузнецов А. Бабий яр. Нью-Йорк. Посев. 1986.
Лиддел Гарт Б. Х. Стратегия непрямых действий. Пер с анг. Москва. Иностранная литература. 1957.
Лиддел Гарт Б.Х. Вторая мировая война. Москва. Пер с анг. Воениздат. 1976.
Манштейн Э. фон. Утерянные победы. Пер с нем. М.: АСТ, 1999.
Маршалы Советского Союза. Москва. Любимая книга. 1996.
Миддельдорф Э . Тактика в русской компании. Пер. с нем. М.: Воениздат, 1958.
Мюллер-Гиллебранд Б . «Сухопутная армия Германии 1933-1945 гг.» В 3 т. Пер. с нем. М.: Иностранная литература, 1956-1958.
Накануне войны. Материалы совещания высшего руководящего состава РККА 23-31 декабря 1940. Москва. Терра. 1993.
Невежин В.А . Синдром наступательной войны. Советская пропаганда в преддверии «священных боев» 1939-1941. М.: АИРО-ХХ, 1997.
Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками». Сборник материалов с семи томах. Москва. Юриздат. 1960.
Октябрьский пленум ЦК КПСС. Стенографический отчет. Москва. 1957.
Ордена Ленина Московский военный округ. М.: Воениздат, 1985.
Н. В. Петров, К. В. Сорокин . Кто руководил НКВД 1934-1941. Москва. Звенья. 1999
Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера. Пер с нем. Смоленск. Русич, 1993.
Проэктор Д.М. Война в Европе, М.: Воениздат, 1963
Рейнгардт К. Поворот под Москвой. Москва. Воениздат. 1980.
Рендулич Л. Управление войсками. Пер. с нем. М.: Воениздат, 1974.
Риббентроп И. фон. Между Лондоном и Москвой. Пер с нем. М.: Мысль. 1996.
Рыбин А.Т . Сталин и Жуков. Москва. Гудок. 1994.
