В традиційному сенсі цей роман — сімейна хроніка останнього десятиріччя ХХ століття. Дві сільські жінки. Їх дочки зі складними долями і колоритними коханцями. Похресник-космонавт, непересічні сусіди, велика кількість приятелів, і нові «герої» нашого часу — люди, пов"язані з великою політикою, кандидати в президенти країни і їхні приятелі-адвокати, яку можут залагодити будь-яку проблему. Назва роману — традиційний для українців вигук, який в залежності від контексту вміщує цілу гаму відношень до будь-чого: від осуду до захоплення з відтінком здивування. Жанр цього роману, за визначенням самого автора, — «фрістайл з елементами аерофотозйомки». Аерофотозйомку автор веде з комети Хейла-Боппа за прізвиськом «Віфлеємська зірка», яку в українському селі Тихі Води по-дружньому називають Хелейопсой. Хелейопса – це експрес «Земля – Небеса», який розвозить людські душі туди, де вони стануть добрішими, мудрішими і світлішими перш, ніж знову повернуться на Землю. Начальник цього потягу і, за сумісництвом, опікун над навіженими душами – інтелігентний та сумний ангел, що прикладає зусилля, щоби полегшити своїм підопічним і життя, і смерть, і післясмерття. Персонажі «Тю!» не обтяжують свої душі відповідальністю за те, що відбувається в країні, навіть якщо воно (те, що відбувається) втручається в їхній тихий, нерухомий світ. Мабуть, це погано, але автор не оцінює вчинки своїх героїв,а розповідає про них. І в якийсь момент «Тю!» стає не простою історією мешканців одного села, але водночас це і «Сатирикон» Петронія і «Москва – Петушки» Єрофєєва, «Письма с Понта» Бродського і Овідій.
