Мобільний телефон наполегливо заворушився десь у сумці. Вона й забула, що поставила його на вібросигнал. Руки хутко розщепили замок, пірнули кудись у бездонні надра носових хустинок, записників, помад, шоколадних батончиків, люстерок та інших жіночих дрібничок. Намацати телефон вдалося не відразу. Але ось і світла мить радості - на табло горить маленький конвертик! Вона отримала повідомлення! З тих пір, як Назар працює в іншому місті, вона живе його телефонними дзвінками й текстовими посланнями. Ніщо не зігріває її краще, ніж жменька його теплих слів! Пальці нетерпляче натискають кнопку «Прочитати», серце калатає. «Я думаю про тебе. І мені затишно...» Усміхнулася й кинулася строчити відповідь.
еМЕТРочитальня
«Наступна станція - Либідська», - чітко пролунав голос диктора, і двері вагону з гуркотом зачинилися. Мар’ян ухопився за поручень і озирнувся довкола. Вільних місць не було. У ряд щільно сиділи бабусі й дідусі, тітоньки й дядечки, дівчата й хлопці. І всі щось читали. Дідусь у фетровому капелюсі - газету «День», тітонька в синьому плетеному береті гортала глянцевий журнал. Якийсь парубок зачитувався Кортасаром, а мрійлива панянка тримала книжку, вбрану в гарненьку квітчасту обкладинку. Якусь мить Мар’ян стояв, вслухаючись у гуркіт коліс поїзда, а потім дістав із рюкзака свою книжку. «Якщо люди люблять читати, не все ще втрачено в цьому світі», - подумав він і усміхнувся.
Вона граційно піднесла долоню до вуст, поцілувала її і, злегка змахнувши рукою ввись, надіслала йому маленького й теплого повітряного цьомчика. її цілунок летів, підхоплений веселим весняним бризом, через зелений газон і клумбу з трояндами, вмитими ранковою росою, понад сусідським авто й хитросплетіннями живоплоту; летів до того, кого вона так кохала й кому бажала сьогодні вдалого робочого дня. Артур стояв по той бік вулиці й хутко зловив його в долоню. Дбайливо заховав до нагрудної кишеньки свого піджака. Широко всміхнувшись, він помахав коханій рукою на прощання й бадьоро рушив назустріч новому сповненому тепла дню. Повітряний цьомчик Віталіни радісно витанцьовував у його серці.
ш
Слава Світова, скільки себе пам’ятає, постійно займалася творчими пошуками. Одного разу їй захотілося більше простору, особистого життя й кар’єрних варіацій, тому миттєво спакувала валізи, прихопивши із собою червоний диплом магістра іноземної філології, туфлі на високих підборах та улюблені книжки, і подалася до столиці - розширювати горизонти. Тож нині мешкає в Києві, експериментує з образами, грається зі словами, багато пише. Мріє стати великою письменницею. Обожнює запах книжок і каву з молоком. Любить життя. Вірить у те, що мрії обов’язково збуваються, а краса й позитив урятують світ. Заміжня, щаслива, закохана. Виховує маленьку сонячну донечку, працює над рукописами двох книжок і проектом «Каралєвна» (www.karalevna.com. иа). І, здається, потроху починає себе знаходити.
Блог авторки: http://sunnygemini.livejournal.com/
Сайт: www.karalevna.com.ua
1 ІІЧ.С ВІЦІ
ь ГГ^МОІ1 [ІІ.Ч11
6РАЙТ БУКС
трГС»і 'Ц'Ч И11г »■».і'1.1 ЬРІІГСТАРПАЬЛ-ШИм.-
Оповідання, шо ввійшли до цієї книжки, нагадують кінематографічні кадри або світлини зі старенького й дорогого серцю фотоальбому, У мереживному плетиві сліп лірика поєдналася з філософією, а гумор - із легкою іронією. Широка палітра переживань, життєвих ситуацій, настроїв і характерів манить у дивовижний Сйіт, викликає і сльози, і усміх. окрилює, зпі- лює. дарує натхнення, змушує замисли тнея. співпереживати, радіти. Кожна мініатюра жива: дихає, випромінюй тепло й розповідає свою історію. Це видання для тих. кому навіть жменьки спін буде достатньо. щоб усміхнутися.
Нотатки
[
←1
]
Інфанта (від англ. infant - дитина) - дитина короля й королеви.
