– Та це тільки приповідка. Бувай!..
Чоловік вимкнув телефон, і постать його приятеля на екрані зникла. До кімнати
ввійшов робот і запитав:
– Ви нудьгуєте, пане? Може, заграти на піаніно? Чи почитати книжку?
– Та ні, дай спокій!
– Може, волієте якусь гру? Або поїздку електромобілем по околицях?
То був бездоганний універсальний робот. Грав в усі ігри й програвав, коли слід.
Водив машину так, що аварій можна було не боятися. Вірні роботи ніколи не
завдавали шкоди людині. Й уночі робот не спав, охороняв дім від злодіїв. А втім, які
там злодії!
У двері подзвонили, й робот пішов відчиняти. А чоловік собі лежав. Прийшов
робот-розсильний.
– Ось вам продукти на тиждень!
– Дякую!
Грошей платити не треба. Робот узяв продукти, відокремив частку, щоб
приготувати їжу, а решту сховав у холодильник і замкнув на ключ. Чоловік аж
скрикнув, побачивши таке:
– Що ж ти робиш!..
Такий уже настав час… Кожен у світі мав затишне житло, універсального робота.
Фізичної праці ніхто не знав.
Так що гріх нарікати. От тільки з їжею гірше. Комп’ютер несхибно розподіляє на
всіх порівну. Але одержаного ледь вистачає, аби не вмерти з голоду…
Робот відказав:
– Я особисто не розумію, що таке порожній шлунок. Тому співчуття від мене не
ждіть!
“Паскудство! Хоч би поцупити щось їстівне!” – Та далі думок справа не йшла, бо
бракувало сили. Хтозна, чи пройшов би самотужки хоч півсотні метрів. Краще вже
лежати…
Тому й не було злочинців. А зухвальця, що розв’язав би війну, – й поготів.
