зелені очі завбільшки з тенісний м'яч. «Ага, то ось хто сьогодні вранці стежив за мною із живоплоту», - здогадався він.
Поки вони розглядали одне одного, з коридору долинув голос Дадлі:
- Можна взяти ваші плащі, містере й місіс Мейсон?
Істота зіскочила з ліжка і вклонилася так низько, що кінчик її довгого тоненького носа торкнувся килима. Одягнена вона була у якусь стару наволочку з прорізами для рук і ніг.
- Е-е... привіт, - боязко мовив Гаррі.
- Гаррі Поттер! - вискнула істота пронизливим голосочком (унизу його, мабуть, теж почули). - Добі так давно хотів зустрітися з вами... Це така честь...
- Д-дякую, - промимрив Гаррі.
Скрадаючись уздовж стіни, він опустився на стілець біля великої клітки, у якій спала Гедвіґа. Він хотів запитати: «Що ти таке?», але подумав, що це звучатиме не вельми делікатно, і тому спитав:
- Хто ти такий?
- Добі, паничу. Просто Добі. Ельф-домовик, - обізвалася істота.
- Ох!.. Справді? - здивувався Гаррі. - Е-е... я б не хотів бути нечемним, але... зараз не найкращий час для того, щоб у моїй спальні був ельф-домовик.
З вітальні долинув гострий, нещирий сміх тітки Петунії. Ельф похнюпився.
- Не те, що я тобі не радий, - швиденько додав Гаррі, - але... е-е... чому ти опинився саме тут?
- На те є причина, паничу, - поважно відповів Добі. - Добі прибув, щоб сказати вам, паничу... ні, це непросто... Добі думає, з чого починати...
- Прошу сідати, - ввічливо показав на ліжко Гаррі. На його жах, ельф раптом розридався - і то дуже голосно.
- «П-прошу сідати»!.. - лементував він. - Ніколи... ще ніколи...
Гаррі здалося, ніби голоси внизу затихли.
- Я перепрошую, - прошепотів він. - Я не хотів тебе образити.
- Образити Добі! - мало не задихнувся ельф. - Жоден чарівник ще ніколи не розмовляв з Добі як з рівним.
«Тсс!» - запанікував Гаррі і підштовхнув Добі назад на ліжко, де той почав гикати, нагадуючи якусь велику і потворну ляльку. Нарешті він опанував себе і вп'явся в Гаррі своїми зеленими очима, які сльозилися від захвату.
- Ти, мабуть, просто не зустрічав нормальних чарівників, - підбадьорливо сказав йому Гаррі.
Добі захитав головою. Потім, без попередження, підстрибнув і почав люто битися головою в шибку, приказуючи: «Поганий Добі! Поганий Добі!»
- Перестань! Що ти виробляєш? - зашипів Гаррі, скочив на ноги і знову посадовив Добі на ліжко. Гедвіґа прокинулась, голосно ухнула і шалено забилася крильми об клітку.
- Паничу, Добі мусив себе покарати, - пояснив ельф, очі якого дивилися вже трохи скоса. - Паничу, Добі мало не сказав чогось поганого про свою родину.
- Твою родину?
- Родину чарівників, яким прислуговує Добі... Паничу, Добі - ельф-домовик, і він зобов'язаний вічно служити одному домові й одній родині.
- А вони знають, що ти тут? - поцікавився Гаррі.
Добі здригнувся.
- Ой, ні, паничу, ні... Добі мусить якнайтяжче покарати себе за це. Добі мусить прищемити собі вуха дверцятами духовки. Якщо вони колись про це довідаються, паничу...
- А хіба вони не помітять, коли ти прищемиш вуха дверцятами?
- Сумніваюся, паничу. Добі завжди себе за щось карає. Так велять господарі. Нагадують, що зайве покарання Добі ніколи не зашкодить.
- А чом ти не покинеш їх? Чом не втечеш?
- Паничу, ельфа-домовика треба відпустити. А та родина ніколи не відпустить Добі на волю... Добі служитиме їм аж до самої смерті...
Гаррі приголомшено подивився на ельфа:
- А я ще думав, який я нещасний, що мушу прожити тут ще один місяць, - сказав він. - Після цього Дурслі видаються мало не святими. А чи не може тобі хтось допомогти? Може, я?..
Майже відразу Гаррі пошкодував про сказане. Добі знову розридався від вдячності.
- Будь ласка, - нажахано зашепотів Гаррі, - будь ласка, заспокойся. Якщо Дурслі щось почують, якщо дізнаються, що ти тут...
- Гаррі Поттер питає, чи він може допомогти Добі!.. Паничу, Добі чув про вашу велич, але про вашу доброту він ніколи не знав...
Гаррі, відчувши, що його обличчя аж палає, заперечив:
- Хоч би що ти чув про мою велич, то все дурниці. Я навіть не найкращий першокласник у Гоґвортсі, а от Герміона...
Але раптом Гаррі затнувся, бо згадка про Герміону засмутила його.
- Гаррі Поттер сором'язливий і скромний, - шанобливо вимовив Добі, а його круглі очі аж сяяли. - Гаррі Поттер навіть не згадує про свою перемогу над Тим-Кого-Не-Можна-Називати.
- Над Волдемортом? - перепитав Гаррі.
Добі сплеснув долонями, підняв руки над своїми кажанячими вухами і простогнав:
- Ой, не називайте цього імені, паничу! Не називайте цього імені!
- Перепрошую, - швиденько вибачився Гаррі. - Я знаю багатьох людей, які не люблять його називати: мій приятель Рон...
Гаррі знову затнувся. Згадка про Рона теж завдала йому болю.
Добі нахилився до Гаррі, і його очі були великі, мов фари.
- Добі чув, - прохрипів він, - що Гаррі Поттер удруге зіткнувся з Лордом Темряви всього кілька тижнів тому... Чув, що Гаррі Поттер врятувався знову.
Гаррі кивнув, а очі Добі зненацька заблищали від сліз.
- Ох, паничу! -
