своїми ворогами, вони хочуть дорого віддати своє життя, інші гинуть від куль єврейських снайперів у власних домівках.
Отут уже неможливо звалити провину на росіян, американців, українців. Євреї самі створили жахливий режим, перетворили половину населення на біженців і замкнули їх у концтаборах, довели щасливих палестинців до масових самогубств. Тепер ця ідея поширюється по світу.
І отут я бачу особливу роль України. Ваші предки змогли скинути єврейське ярмо в часі інтифади 1648 року, а потім зуміли асимілювати багатьох євреїв, перетворити їх у корисних громадян. З України до нас у Палестину їдуть великим потоком українські громадяни. Багато хто з них вважав себе євреями, але приїхали, озирнулися і зрозуміли, що вони помилялися, що їхня справжня батьківщина — Україна. Я думаю, що це добре, щоб ті, хто хоче, повернулися в Україну й донесли б до українців усю гірку правду про Єврейську державу.
З другого боку, вихідці з України створили в Ізраїлі Слов'янський союз і Християнсько-демократичний союз. Вони борються за рівність і демократію — не тільки для євреїв, а й для палестинців, і для емігрантів. Вони ведуть боротьбу з «єврейською ідеєю» у лігвищі ворога, прагнуть до того щасливого дня, коли у всій Палестині — від моря до Йордану — замість расистської Єврейської держави буде одна демократична держава для всіх її жителів. І ці сили Україна повинна підтримати. Якщо євреї можуть уплинути на українців, на Україні, безсумнівно, українці мають право впливати на євреїв у Єврейській державі.
Адже Україна — це живе підтвердження того, що Конфлікт Цивілізацій неминуче завершиться поразкою стратегічного мегашинкаря з Нью-Йорка.
Надруковано в журналі «Персонал» № 3, 4 за 2007 рік
