того, були виявлені і відповідно підготовлені свідки, що виступали у цій справі на прес-конференції у Москві і на суді в Берліні".
За чудово виконану роботу шукачів правди із КГБ відзначено нагрудними знаками "Почесний співробітник органів держбезпеки", цінними подарунками та відзначенням по наказу КГБ УРСР.
Згадана вище брошура "Криваві злочини Оберлендера" була далеко не єдиним виданням, якими проводилася активна дезінформація, спрямована на загострення українсько-єврейських стосунків. Безпосередньо за сприяння КГБ через підконтрольне йому "Товариство культурних зв'язків з українцями за кордоном УРСР" видавалися і поширювалися різноманітні брошури, що мали за завдання дискредитувати українських націоналістів і представити їх як антисемітів.
Одна з таких брошур, "Антисемітська діяльність українських націоналістів" за авторством Петра Ковальчука, була видана за допомоги КГБ у 1965 році. Для доведення антисемітизму ОУН автор активно покликається у своїй роботі на україномовну пресу, що виходила в окупованій Україні під повним контролем німців. Розлогі цитати антисемітського характеру, взяті з цих газет, мали переконати читача в тому, що саме такою була позиція ОУН та УПА. Цікава, але, напевно, неважлива для автора деталь: жодних цитат із видань ОУН чи УПА він не наводить. Автор зумисно ніде не вказує, що окупаційна преса в Україні не мала жодного стосунку до націоналістичного підпілля, ба навіть часто використовувалася для інформаційної боротьби з ним.
Схожими за характером були й інші видання такого типу, зокрема англомовна книжечка Майкла Ганусяка "Щоб ми не забули" ("Lest we forget"). В інформаційному повідомленні КГБ УРСР на ім'я Володимира Щербицького чітко вказано мету цього видання: "Для розпалювання ворожнечі між українськими націоналістами та сіоністами в США була видана англійською мовою брошура під назвою "Щоб ми не забули".
Наступні рядки повідомлення трохи піднімають завісу над творчим процесом написання книжечки Майклом Ганусяком. "У якості "автора" (лапки поставлені авторами документа! — В. В.) видавця брошури, — читаємо тут, — виступив один із керівників прогресивної української організації "Ліга українських американців", який в останні роки відвідував Україну і мав змогу легендувати наявність у нього матеріалів, використаних у брошурі".
Тобто КГБ підібрав (а може, навіть виготовив) матеріали для брошури, опрацював їх належним чином і видав під іменем Майкла Ганусяка. Для потужнішого інформаційного ефекту книжечки до її видання залучено єврея Сема Півзнера. "Для популяризації брошури автор, за нашою рекомендацією, привернув до здійснення цього заходу як "співвидавця" одного з єврейських прогресивних діячів Нью-Йорка. Спільний виступ прогресивних українських та єврейських організацій в США проти оунівців як військових злочинців дав певний політичний ефект". Далі Щербицького детально інформують про розсилання брошури по території США та Канади, де вона була розповсюджена саме напередодні Світового конгресу вільних українців. Цікаво, що деякі науковці й досі у своїх дослідженнях вважають цю публікацію такою, що заслуговує на довіру.
З наступного інформаційного повідомлення КГБ УРСР керівництву партії з липня 1974 року бачимо, що чекісти відслідковували результати своєї інформаційної роботи. Зокрема вказується, що брошурою "Щоб ми не забули" зацікавилася служба імміграції та натуралізації США, розповідається про громадські акції проти українців, що брали участь у націоналістичних організаціях. Для протистояння цій кампанії українські громадські діячі у США організували "Український комітет проти брехні". Зважаючи на це, КГБ звітувало керівництву партії, що "готуються заходи, спрямовані на компрометацію "Українського комітету проти брехні" та окремих його членів".
Такою інформаційною роботою КГБ намагалося не тільки скомпрометувати український визвольний рух, але й позбавитися від його керівників. В інформаційному повідомленні КГБ УРСР на ім'я ЦК Компартії України від 7 жовтня 1969 року зазначалося: "Починаючи з 1966 року КГБ України проведено ряд заходів, в результаті яких чільник ЗЧ ОУН Стецько був викритий перед широкими колами єврейської громадськості як один із головних винуватців участі оунівців в акціях геноциду, проведених гітлерівцями".
Наступна інформація показує, яким чином діяли чекісти. "Від імені осіб єврейської національності, що мешкають у ФРН, обурених Стецьком, нами єврейською (іврит та ідиш) та англійською мовами підготовлено листівку, що закликає помститися Стецькові за тисячі невинних жертв геноциду". Емоційний, сповнений патріотичного пафосу заклик мав за мету штовхнути когось із євреїв на вбивство Ярослава Стецька.
"До якого часу, — читаємо у листівці, — ми будемо терпіти цього виродка? Невже серед євреїв, які так блискуче захищали свою Батьківщину, не знайдеться людини, яка в ім'я духу Жаботинського-Трумпельдорфа була б здатна всадити кулю в цю
