танків (типу KB, — Б.Б.) почалося в 1940 р., коли в Німеччині важких танків взагалі не виробляли. Жодна країна у світі, крім СССР, не мала на той час таких літаків, як наш знаменитий ИЛ-2, що був прийнятий на озброєння армії в кінці 1939 p.» [13, с.39]. «…війська західних прикордонних військових округів мали всього (!) 1475 танків KB та Т-34 (які до самого закінчення війни не мали аналогів у світі, — Б.Б.), 1540 бойових літаків нової конструкції» [13, с.41]. Кількість подібних цитат можна значно примножити. В той же час виробництво озброєння Німеччиною «до 1941 р. не досягло рівня часів Першої світової війни» [4, с.247]. «Фактично більшість вироблених у Німеччині танків залишалися легкими, і до 1944 p. найдієвішою машиною залишався 16-тонний Хетцер» [4, с.250].
Безумовно, Гітлер про все це знав, тому напад на Московію 22 червня 1941 р. з боку націонал-соціалістів був актом відчаю. На лаву підсудних мали сісти керівники хозарської Московії, але горе переможеним!
За підготовку та початок Другої світової війни повну відповідальність несуть жиди-хозари.
Тепер стають зрозумілими масові вбивства («чистка») та ізоляція у концтаборах значної частини визначних діячів в 1937–1938 pp. У такий спосіб жиди-хозари намагалися звільнитися від ненадійних, з їхнього погляду, «гоїв» та своїх товаріщей і убезпечити тил у планованій ними світовій війні. Крім того, в'язні-раби концтаборів розробляли і постачали дешеву сировину для прискореної індустріалізації імперії.
Навесні 1939 р. Англія та Франція заявляють, що напад Німеччини на Польщу означав оголошення їм війни. Те саме могли б заявити і хозари Московії, особливо зважаючи на пакт 1935 р. між нею та Францією. Безумовно, це б зупинило Гітлера, бо воювати з усім світом на два фронта Німеччина не могла. Але жидам та комуністам не мир був потрібен. Навпаки, вони були зацікавлені у тому, щоб ослабити Європу, втягнувши ЇЇ у велику війну.
Одразу після заяви Англії та Франції московські хозари розпочали переговори з Німеччиною з метою укладення договору про дружбу, співпрацю та розподіл Європи і підписали його 23 серпня 1939 р., даючи їй гарантію про ненапад та підштовхуючи до війни. 1 вересня Німеччина нападає на Польщу, через два тижні те ж робить Московія і скуповує Західну Україну та Західну Білорусь, потім загарбує і Прибалтійські країни, нападає на Фінляндію. Територіальні придбання Московії за вересень 1939 р. — березень 1940 р. удвічі перевищують придбання Німеччини з часу приходу фашистів до влади і по березень 1940р.
Після нападу Німеччини на Польщу Англія та Франція оголосили їй війну. Але після нападу Московії, союзника Німеччини, на ту ж Польщу вони, як гаранти незалежности Польщі, війну Московії чомусь не оголосили. Дивно, чи не так? Насправді нічого дивного немає. На війну Англію та Францію штовхали жиди з метою удушення вільної Німеччини. Жиди не могли воювати з державою, де при владі були їхні люди. Щоб приспати пильність Гітлера і щоб націонал-соціалісти повірили у добрі наміри хозарської правлячої кліки, вона постачає Німеччині у великій кількости продукти харчування та промислову сировину, а в 1940 p. передає Гітлеру три тисячі активних антифашистів, які втекли з Німеччини і становили значно більшу загрозу для Московії, ніж для Німеччини. Адже ті, хто боровся з фашизмом, і з ще більшим затяттям могли б боротися з комунізмом.
У липні 1941 р. хозари готували Німеччині удар у спину. Націонал-соціалісти про Ці плани, звичайно, знали і зробили упереджувальний напад відчаю на Московську імперію. Успіхи німців у перші місяці війни обумовлені як тим, що Московія готувалася до наступальної війни на території Західної Європи, а не оборонної на своїй, так у значній мірі й тим, що армія не хотіла воювати за жидівські інтереси й масово здавалась: на початку війни наступаючому противнику здалося понад чотири мільйони вояків. Але фашисти, окрилені успіхом, не допустили оголошення незалежности звільнених колоніальних народів Московської імперії і програли війну. А можна ж було об'єднатися, спільними зусиллями зліквідувати жидовізм на значній частині земної кулі і тим самим виконати волю Божу.
* * *
Два-три роки Русь-Україна перебувала під німецькою окупацією. Не зважаючи на те, що мільйони Українців воювали проти Німеччини у жидо-комуністичній Червоній Армії і фашисти мали всі підстави відноситись до нас, як до жидівських пособників, крайньо жорстоко, німецько-фашистський окупаційний режим все ж таки був значно м'якший, ніж хозаро-московський.
Хоч продукти харчування і реквізувались для потреб армії, у селян залишалася кількість, достатня як для власного споживання, так і для обміну на речі домашнього вжитку з міщанами, так що голодомору не було. Мені достовірно відомо від людей старшого покоління, що німці реквізували у населення головним чином незаконно придбане та вкрадене.
Кілька сот тисяч українських юнаків та дівчат були відправлені на роботу до Німеччини, але це — не Сибірські концтабори, фашисти почали відкривати
