зрозуміло, про якого Заболотного йдеться. Найвідоміший отаман з таким прізвищем — Семен Заболотний — діяв у Балтському повіті. Інші документи не підтверджують його перебування в Холодному Яру. Може, був серед холодноярців старшина Заболотний? Слід врахувати, що повстанці з метою дезінформації ворога часто називалися іменами інших отаманів.
(обратно)
Спершу П. Пташинський писав «Іван Гребенюк», потім — «Е. Гребенюк».
(обратно)
[1006]
Автор спогадів не вказує імені отамана Чучупака. Але відомо, що на той час Орест, Василь і Петро Чучупаки вже загинули. Дем’ян Чучупак був хлопцем, тож отаманувати не міг. Отже, це міг бути або Семен Юхимович (член Холодноярського повстанкому, двоюрідний брат Василя і Петра Чучупаків), або Олексій Степанович Чучупак, рідний брат Головного отамана Холодного Яру (в 1919–1920 рр.). Слід також зазначити, що отаманове прізвище вживалося у двох варіантах — Чучупак і Чучупака. Відомо, що Петро і Василь підписувалися «Чучупак», тож саме так і варто писати.
(обратно)
[1007]
Автобиография и воспоминания Пташинского Петра Никифоровича. — На правах рукописи. — 54 с. — Белгород-Днестровский, 9.2.1968.
ДАПО, ф. р-4008, оп. 1, спр. 2, арк. 6.
Лист Бориса Івановича Устименка Олександру Андрійовичу Найді від 8 листопада 1988 року з м. Білгорода-Дністровського.
Пташинський П. Пути-дороги. — На правах рукопису. — м. Білгород-Дністровський, кін. 1960-х — поч. 1970-х рр.
ЦДАГО України. — Ф. 1, оп. 20, спр. 615, арк. 109, 208, 209.
Там само. — Спр. 616, арк. 174–176.
Там само. — Спр. 692, арк. 169.
(обратно)
[1008]
Зі слів Костянтина Зіновійовича ЗАПАРЕНКА (1906 р. н.) записав Микола ПЕТРОВ.
(обратно)
[1009]
Петров М. Відлуння Холодного Яру // Народне слово (Кіровоград). — 1996. — 11 квітня. — 41 (913). — С. 4.
(обратно)
[1010]
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 616, арк. 108–109.
(обратно)
[1011]
Коваль Р. За волю і честь. — Київ: Діокор, 2005. — С. 222.
(обратно)
[1012]
ДАПО, ф. р-4008, оп. 1, спр. 21, арк. 1–2.
(обратно)
Отчет о деятельности Черкасского Уездного Отделения Г.П.У. (К седьмому с’єзду Советов Черкащины (1921 — 15.11.1922 г.) — Черкассы: Издание Черкасского Уездного Отделения Г.П.У., 1922. — С. 9, 18–20.
(обратно)
История гражданской войны в СССР. — Москва, 1960. — Т. 5. — С. 192.
(обратно)
[1020]
Терлецький О. Конаннє Великої України. — Український Голос (Канада). — 1922. — 2 серпня // Сербин Р. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — Торонто — Київ: Українсько-канадський дослідничо-документаційний центр, Інститут української археографії Академії наук України, 1992. — С. 494.
(обратно)
