Стефан Грабинський (пол. Stefan Grabiński; 26 лютого 1887, Кам'янка-Струмилова — 12 листопада 1936, Львів) — польський письменник, представник жанру жахіть у польській літературі першої половини XX століття, званий «польським По» і «польським Лавкрафтом».
Стефан Грабінський народився 26 лютого 1887 року в сім'ї голови повітового суду Діонізія Грабінського і вчительки гри на піаніно Євгенії Грабінської (в дівоцтві — Чубек). Його дитячі й підліткові роки минули в Луці біля Самбора, а звідти після батькової смерті родина переїхала до Львова.
Закінчивши ліцей бернардинів у 1905 році, Грабінський вступив на філологічний факультет Львівського університету, де вивчав польську літературу й класичну філологію. Слухав лекції, зокрема, Вільгельма Брунхальського та Йозефа Калленбаха. Там він познайомився зі Станіславом Котом, Юліушем Кляйнером, Тадеушем Сінком, Станіславом Лемпіцьким і Стефаном Верчинським.
Ще в студентські роки у Грабінського виявилася спадкова хвороба — кістковий туберкульоз, від якого рано померли його батько, брат і сестра. Ця обставина, а також властива письменникові ще з дитинства велика побожність значно вплинули на розвиток його творчості й на формування світогляду.
Здобувши вищу освіту, з 1911 по 1914 рік він викладав польську мову та літературу у двох львівських гімназіях — громадській і приватній. У 1914–1915 роках викладав у Відні. 1917 року Грабінський одружився з вчителькою музики Казимерою Корвін-Гонсьоровською й переїхав на педагогічну роботу до Перемишля. Мав з нею двох дочок. У цьому місті подружжя підтримувало діяльність театру «Фредреум». 1921 року Грабінський ініціював публікацію збірки віршів його на той час уже покійної сестри Марії Чайковської Życia mego kwiat / «Квітка мого життя» як додатку до драми «Темні сили». Цього ж року він розійшовся з жінкою й перебрався до Львова. На той час у письменника починається криза творчості, його, попри недавні літературні успіхи, стали забувати. 1927 року Грабінський побував в Італії, а 1929-го — в Румунії. Цього ж року в письменника туберкульоз набрав відкритої форми, почалися кровотечі. Довелося покинути роботу й переїхати на село. Там почалася скрута через витрати на ліки й на нове житло. Критик Єжи Пломенський і письменник Кароль Іжиковський, друзі Грабінського, посприяли тому, що 1931 року він одержав Львівську літературну премію. У цьому ж році Грабінський на короткий час переїжджає до Львова, а тоді через загострення хвороби оселяється в санаторії для легеневих хворих, у курортному селищі Брюховичі. Там письменник помер у злиднях, на руках у матері. Мало хто із знайомих його відвідував. Поховали Грабінського на Янівському цвинтарі у Львові (могила на полі №11).
Докладніше: wikipedia
