Михайло Миколайович Андрусяк (* 5 грудня 1955, Вербівці) — український письменник-прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки журналістів України (з 1991), член Національної спілки письменників України (з 1995). Лауреат премії імені Василя Стефаника та лауреат Шевченківської премії.
Народився 5 грудня 1955 року в селі Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області. Опісля сільської восьмирічки, яку закінчив 1971 року, продовжив навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини (1971–1975). Потім була ще в 1978 році морехідна школа в місті Пярну (Естонія).
В 1985 році закінчив Київський держуніверситет ім. Т. Г. Шевченка. Працював, вчителював, займався просвітницькою діяльністю. Доклав рук до створення в Коломиї видавництва «Вік», а з 1993 року — є директором Коломийської друкарні ім. Шухевича, згодом — голова правління ВАТ «Коломийська друкарня імені Шухевича».
Твори
Студені милі: Сповідь матері з покутського села. – Івано-Франківськ: Облвидав "Галичина", 1991.
«Ув'язнена скрипка». Документальний нарис. – Коломия: Редакція газети "Агро", 1992.
«Назустріч сонцю» (новела)
«Хрест» (новела)
«Криваві роси сорокових»
«Грані болю»
«Брати грому» (2002, повість, І-ша частина трилогії)
«Брати вогню» (2004, повість, ІІ-а частина трилогії)
«Брати просторів» (2007, повість, ІІІ-я частина трилогії)
«Смерековий біль»
«Біла душа»
«Христос воскрес»
«Сумління»
Останні з когорти "залізних". Вид. друге, виправлене. – Коломия: Вік, 2012. – ISBN:966-550-240-9
Джерело: Вікіпедія
