Тетяна Кардиналовська (1899-1993) – педагог, перекладачка, мемуаристика – дочка генерала артилерії Михайла Григоровича Кардиналовського (1868-1917), який загинув на фронті в дні Першої світової війни, сестра Єлизавети Кардиналовської (1900-1971), теж перекладачки, письменниці, художника-графіка. Навчалася в Києві на інженерному факультеті Політехнічного інституту. Працювала в українській періодичній пресі, перевела українською мовою понад 30 книг. У співавторстві із сестрою написала науково-фантастичне оповідання «Сонця!» (опубліковане 1926 року), котре стало першим в українській художній літературі твором про космічні польоти. Була одружена з першим головою Ради міністрів УНР В.А. Голубовичем (1885-1939), з 1924 року – з письменником і літературним діячем С.В. Пилипенком (1891-1934). Обидва її чоловіка були репресовані. В 1920 році і сама Т.М. Кардиналовська побувала в тюремному ув'язненні, була звільнена після голодування. У період фашистської окупації України разом з малолітньою дочкою Мірталою зголосилася супроводжувати старшу дочку Асю, відправлену на примусові роботи до Австрії. Пізніше жила в Італії, Англії, США, викладала російську і українську мови в Гарвардському та Бостонському університетах. Мемуарна книга Тетяни Кардиналовської «Невiдступне минуле» була видана в Києві в 1992 р.; в 1996 р. вийшла в Петербурзі в перекладі російською (під назвою «Жизнь тому назад»), в 2004 – у Канаді в перекладі англійською (під назвою «The Ever-Present Past»).
