Двісті років тому задумав ясновельможний пан Ліщинський прокласти у своєму маєтку “кришталеву дорогу”, — щоб заздрили йому в цілому світі. Аж до наших днів дожили рештки тієї скляної споруди як свідчення дурної пихи кріпосника. А у вільних нащадків колишніх кріпаків-будівельників — мрії величні й світлі. По-різному складається доля героїв повісті, але всіма ними керує одне прагнення — перебудувати й поліпшити наш світ. Автор показує, як у боротьбі — часом дуже складній і важкій — навіть представники наймирніших, здавалося б, професій підносяться до таких висот героїзму, що їм заздрять і космонавти.
