Ця лікарняна палата — її сповідальня. Вона так довго наважувалася на те, щоб розповісти свою історію. Її ім’я — Гелла. Вона аптекарка. У дитинстві її прозвали вбивцею. Мило, чи не так? Дівчина мріяла про серйозні стосунки та життя як у всіх. Але доля звела її з гульвісою Левіном. Чи кохав він її? Хтозна. Зраджував? Так. Бо єдине, що йому подобалося в ній, — пляшечка з отрутою, яку Гелла тримала в шафі. Пляшечка, що могла дати їм усе: власний будинок, дорогі автівки, розкішне життя. За яке заплатить хтось інший. Власним життям.
Важко буде тільки першого разу. А потім — усе як за рецептом. Без каяття, сумнівів та докорів сумління. Головне — не помилитися з дозуванням. Ти ж завжди була хорошою аптекаркою, Гелло? Ти ніколи не помилялася…
