Відомий боксер захищав кандидатську дисертацію на тему «Удар — вирішальний фактор диференціального аналізу (розкладу) суперника у боксі».
Виступив опонент.
— Головне у боксі — маневр,— заявив він.
— Ні, удар,— спростував опонента дисертант.
— Ні, маневр,— спростував дисертанта опонент.
— Ні, удар,— захищався претендент на здобуття вченого ступеня.
— Ні, маневр,— перекреслював опонент здобутки претендента.
— Ні, удар!
— Ні, маневр!
— Удар!
— Маневр!
Дисертант ударив.
Опонент не встиг зманеврувати.
Вчена рада одностайно проголосувала за надання дисертантові звання кандидата.
...Інститут оголосив конкурс на заміщення вакансії опонента.
ВАРІАНТ КЛАСИЧНОГО СЮЖЕТУ
У нашій конторі велика радість.
Директор забарикадувався шедеврами світової лірики і невтомно творить віршовані тости-експромти.
Заступник майнув літаком аж на Кавказ за видатним тамтешнім тамадою.
Експерти одностайно включились у змагання на краще оформлення банкетного залу.
Секретарки невтомно розучують естрадний сюрприз «Лиш той бадьорість не втрача, хто може втнути «ча-ча-ча».
Референти впріли у пошуках екзотичних напоїв.
Я добув вітчизняний кальвадос та шотландський самогон і блискавично отримав посаду старшого товарознавця.
У нашій конторі велика радість.
До нас знову їде ревізор.
БАТЬКИ І ДІТИ
— Танцював рок з Галькою?
— Та не рок, а шейк.
— Одна холера. Викаблучувався на шкільному вечорі?
— Таке скажете, тату. Танцював. Все одно, як наш гопак, тільки навпаки.
— І оце витанцював навпаки самі трійки?
— Є така думка, тату, що трійка — оцінка задовільна.
— І в життя на трійках підеш?
— Молодим усюди в нас дорога, тату.
— Хто ж тебе виховував, іроде?
— Ви, тату, школа і громадськість.
— Та-а-к... З передовиць чешеш?
— Газета — наш друг і порадник, тату.
— А-а-а... А якщо я тебе зараз паском по нульовому циклу?
— Не ті часи, тату. Діти — наші квіти. Ще Макаренко писав...
Важка батьківська длань непедагогічно впала нижче синівського попереку. З криком «більше не буду!» юний мораліст вихопився з кульмінаційного моменту і з квартири.
А поруч жив письменник. І слухав пульс життя. Крізь вібропанель. Зараз він пише повість «Боротьба поколінь».
КОНСУЛЬТАЦІЯ ПОСТФАКТУМ
— Дозвольте за ваш столик? Ні, дякую, непитущий... Як засвідчують сумні тости, ви успішно завалили екзаменаційну сесію? Ні, навряд чи зможу допомогти... Думаю, що вся справа у диспропорції. Наука гайнула вперед, а шпаргалізм — могутнє знаряддя інтелектуального прогресу — тупцює на старих позиціях. Отож і трапляються масові поодинокі випадки, коли окремі студенти з’являються на деякі сесії темні як ніч.
Ну, погодьтеся, шановні мікрозоологи... Що? І мікрофілологів теж нема? Ах так, так! Мікробіологи... Вибачте, я людина макро-темна... Отож погодьтеся, що студент і нині тягне шпаргалкову гармошку з рукава, а підручник — з-за пояса. Підручник падає, штани падають, викладач наголошує, що він ще не зовсім дурний, студент з переляку заперечує, і відбувається вульгарна сцена вигнання. Потім невдаха падає ниць перед екзаменатором і белькоче, що напередодні сесії його вкусив кажан. Який примітив!
А коли поворушити звивинами? Ось лише одна з можливих комбінацій. Ви ангажуєте на період сесії гіпнотизера. Так і так, мовляв, шановний телепате, хочу примножити ряди дипломованих фахівців, але на заваді стоїть екзаменатор. Телепатніть зануду! Гіпнотизер їде з вами на вищу математику, навіює викладачеві думку спитати, скільки буде двічі по два. Ви задумливо відповідаєте: — «Чотири» — і отримуєте «п’ять».
Або інший варіант. Запрошуєте відомого футболіста Ігоря Петрушанського. Який, скажіть, професор утримається від спокуси отримати з перших ніг подробиці про мадрідський матч? А ви тим часом спокійно списуєте відповіді. Бо коли говорить футбол, наука мовчить. Окрім, зрозуміло, науки про футбол, складовими частинами якої, за останніми даними, є біоніка, психологія, кібернетика...
Дивак, кажете? Добре, хоч «чокнутим» не охрестили. Бачите, у мій час кафе, дансингів, барів було обмаль, а часу та грошей ще менше. Отож і доводилось над підручниками та саморобними пристроями гнутись. І так гнувся, що якось в академіки проліз... Та куди ж ви, хлоп’ята? Я свою каву допив — і в бібліотеку, дещо підучити треба. А ви лише третю пляшку замовили. Часу у вас, як кажуть енциклопедисти, навалом — аж до наступної сесії...
КОНТЕКСТИ
І на Пегасах часом галопують вершники без голови.
Вибивався в люди, як звір.
Ми стільки взяли від природи, що не можемо чекати від неї милості.
Вас принижує карлик? Значить, він вище.
Епітафія: «Нарешті ти повірила, хай тобі грець, що я справді був тяжко хворий?»
Окрім футболу, він любив іще життя.
Нині дітей