РЕПЛІКА
Оманливість ідеологем,
або Ступінь свободи залежить від розмірів внутрішньої клітки
Автор цих рядків упродовж двох десятиліть працював за межами України – найдовше в Середній
Азії. Незважаючи на те, що за тих часів, відповідно до кремлівської доктрини, перші посади,
починаючи з очільника ЦК, займали відповідно узбеки, туркмени, таджики, киргизи,
заступниками у них обов‘язково були європейці - слов‘яни, прибалти, євреї (їх місцевий люд, не
«сортуючи», називав «руськими»). А ще усі знали: керівники найвищого рівня лише «ставлять
печатку» (такі собі англійські королеви більшовицького розливу!), а документи готують і
республіками керують кадри другого ешелону. Чи не звідси коріння комплексу меншовартості,
бажання бодай якось вивищитися у представників тамтешніх титульних націй?!
У зв‘язку з цим згадується візитівка журналіста, в якій було зазначено: «собственный
корреспондент республиканской газеты «Туркменская искра», орган ЦЕНТРАЛЬНОГО
КОМИТЕТА КОМПАРТИИ ТУРКМЕНИСТАНА, ВЕРХОВНОГО СОВЕТА И СОВЕТА
МИНИСТРОВ ТССР».
До чого це? Та до того, що упродовж років незалежності частина українців, на мій погляд,
намагається гаряче довести свою приналежність до «Центрального комітету», хоча й з поправкою
на нові реалії. Ця «меншовартісна» пошесть, доходячи до абсурду, нівелює дідівські моральні
цінності, підмінюючи споконвічні дороговкази блискітками-фальшивками. І підступно заводить
націю на цивілізаційні манівці «суспільства споживання» – у першу чергу, не йогурту з бананами,
а... дешевих і оманливих ідеологем.
Де ми мешкаємо? У житловому комплексі «Міністерський».
Якою ковбасою смакуємо? «Губернаторською», «Посольською», «Панською». Хліб
«Дворянський» намазуємо маслом «Президент», запиваючи бутерброд пивом «Магнат».
Ледь не кожне учорашнє ПТУ нині – технікум, а то й виш.
А як вам наступні назви: національний університет «Політехнічний інститут», національний
університет «Києво-Могилянська академія», Дніпропетровська державна медична академія
(зовсім, як на мій погляд, не гірші назви політехнічний інститут, Києво-Могилянська академія,
Дніпропетровський державний медичний інститут)?
А ось товариства з обмеженою відповідальністю – «Харківський інститут бізнесу і менеджменту»,
«Діалогбанк», обухівська «Аудиторська фірма «Міжнародний колегіум аудиту».
У свою чергу, пересічному громадянинові зовсім непросто розібратися, яка з нагород вагоміша, –
орден Богдана Хмельницького чи Миколи Чудотворця? Переконаний: лише незначний відсоток
населення знає, що перша нагорода - державна, а друга – приватна, засновувана свого часу нині
покійним мануальним терапевтом М. Касяном.
Ще раз підкреслю: подібне мавпування, крок за кроком, проте невпинно (!), перетворює нас на
манкуртів.
А що ж інтелігенція, «інженери людських душ»?
Якось прочитав повідомлення про новоспечених лауреатів одразу двох Міжнародних премій –
імені Миколи Гоголя та імені Григорія Сковороди. Ну, міркую, ці нагороди, мабуть, займають
почесне місце десь у першій п’ятірці після державної премії ім. Шевченка.
Де там! Засновник першої – громадська організація «Чернігівський інтелектуальний центр»,
другої – Волинське товариство «Світязь» і... той же «Чернігівський інтелектуальний центр». В
інтернеті знаходжу лише одну «Світязь» – швацьке закрите акціонерне товариство «Волинська
виробничо-торговельна фірма». Що стосується «Чернігівського інтелектуального центру», то в
інтерактивній інформаційно-аналітичній системі «Громадянське суспільство і влада» у графі
«Кількість членів» стоїть красномовний прочерк.
Справді, у вільному суспільстві заснувати можна навіть ще один президентський секретаріат чи
СБУ (розшифрувавши абревіатуру, наприклад, як Склепка борців з ультраімперіалізмом). Але
навіщо вищезгадані містечкові нагороди йменувати... міжнародними?!!
Зрештою, ні Шевченківська премія, ні орден Ярослава Мудрого, маючи статус виключно
«національних», а не «міжнародних», своєї ваги не втрачають. Понад те, переконаний: будь-хто з
іноземців з набагато більшим пієтетом отримає останні, ніж тріскотливі нагороди волинської
«Світязі» чи Чернігівського інтелектуального центру.
І це ще не все. Звернув увагу на щойно проголошених лауреатів
