МИКОЛА СУХОМОЗСЬКИЙ
НАДІЯ АВРАМЧУК
Іменем революції (жертви Жовтня). Том 1
Довідник-хрестоматія
КИЇВ
АНТОЩЕНКО Лаврентій Євтихійович
Священик. В чернецтві – Леонід (1888). Зарахований до лику святих Російською Православною
Церквою (2002).
З селянської родини.
Народився 6 (19) серпня 1872 р. в с. Маломиколаївка Петропавлівського району
Дніпропетровської області.
Розстріляний більшовиками 7 січня 1938 р. у в‘язниці м. Йошкар-Ола (РФ). Місце поховання – не
відоме.
Отримав домашню освіту.
Був ченцем, ієроченцем Свято-Троїцької Сергієвої Лаври Московської єпархії (1888-1895), скарбником Чудового монастиря (1895-1908), керівником двору Пекінської місії в Санкт-
Петербурзі (1908-1927), єпископом Переславль-Залєським, вікарієм Владімірської єпархії (1927-1930), єпископом Олександрівським, вікарієм Владімірської єпархії (1932), єпископом
Кунгурським (1934-1935), єпископом Марійським (1937).
За «відмінно-старанну і корисну службу Церкві Божій» нагороджений наперсним хрестом (1913).
Уперше заарештований за «церковну діяльність» (1922) і провів у в‘язниці місяць.
Удруге заарештований за «антирадянську діяльність, протидію заходам влади, зберігання
контрреволюційної літератури, провокації масових безладів на грунті поширення чуток про
закриття церков» (1930) і засуджений до 5 років позбавлення волі. Покарання відбував в
Пінюгінських концтаборах Кіровської області СРСР (1930-1932).
Утретє заарештований за «активну церковну діяльність» (1932) і засланий в м. Балахна
Нижньогородської області (1932-1933) і м. Сенгілей Ульянівської області СРСР (1933-1934).
Учетверте заарештований за «контрреволюційну діяльність і створення церковно-фашистської
організації» (1937). Сталінською «трійкою» засуджений до розстрілу.
Посмертно реабілітований (1989).
У м. Йошкар-Ола (РФ) встановлено пам‘ятник нашому землякові (2008).
День пам‘яті – 25 грудня (7 січня).
Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Страгородський, Д. Ремов, А. Жадановський, А.
Олександров, В. Богоявленський, С. Савельєв, І. Фігуровський та ін.
***
НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЇ
, з життєвого кредо Л. Антощенка
Хай бояться і тремтять за своє майбуття ті, хто втратив надію.
ДОЗВОЛЬТЕ ПЕРЕПОЧИТИ, з супліки Л. Антощенка В. Богоявленському від 21 березня 1910
р.
Зважаючи на виклик мене до Санкт-Петербурга для заняття посади настоятеля Пекінського
місіонерського подвір'я покірно прошу Вашого Високопреосвященства дозволити мені місячну
відпустку до остаточного затвердження мене на цій посаді і пересилки моїх документів з
Московської Духовної консисторії.
ВИЯВЛЯЄ ЧЕРНЕЧУ СЛУХНЯНІСТЬ, з посвідчення А. Жадановського, виданого Л.
Антощенкові
Цим засвідчую, що ієродиякон Леонід призначений настоятелем Пекінського місіонерського
подвір'я до Петербургу не на власне прохання, а за пропозицією, так що в даному випадку він
демонструє чернечу слухняність, а в Чудовому монастирі він завжди може бути бажаним
насельником.
ПРОСИМО ОЧОЛИТИ «ДВАДЦЯТКУ», з протоколу засідання загальних зборів парафіян від
26 листопада 1922 р.
Враховуючи заслуги архімандрита Леоніда як голови колишнього складу двадцятки, які
проявилися в його тактовності і адміністративній твердості, особливо при вилученні церковних
цінностей ...просити отця Леоніда очолити новообрану двадцятку.
КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕ ПОМІЧАВ, з показань Л. Антощенка на допиті 1
лютого 1930 р.
Контрреволюційної діяльності в своїй єпархії не помічав, був пов'язаний з духівництвом лише
службовими питаннями.
НІЧОГО НЕ ПОТРЕБУЮ, з послання Л. Антощенка духовним чадам від 31 березня 1934 р.
Я, дякуючи Богові, поки здоровий і благодушний. Завдяки турботам старих друзів ні чого не
потребую.
...Ніхто і ніщо не порушує тут моєї самоти. Як і раніше, щодня відвідую храм Божий, де згадую
молитовно вас усіх.
КІНЦЕВА МЕТА - ЯСНА, з послання Л. Антощенка духовним чадам від 1 вересня 1934 р.
Дорога, якою нам належить йти, вже чудово уторована. Кінцева мета ясна, і добрі результати
забезпечені. Залишаймося благодушними і вірними.
ЄПІТРАХІЛЬ З РУШНИКА, з книги С. Савельєва «Далекий шлях»
У баракові стояла повна тиша.