свого балету «Гарнасі», головну роль у якому грав українець за походженням Серж Лифар,
земляки запропонували у вільну хвилину оглянути старовинні французькі замки, він спитав: «А чи
не могли би ви показати мені просто велике поле пшениці?».
ЗАВЖДИ В ДОРОЗІ, з автореферату дисертації А. Середенко «Камерно-інструментальна
творчість К. Шимановського (до проблеми індивідуального стилю композитора)»
Спрямованість творчих пошуків Шимановського визначалася тяжінням до традицій
західноєвропейського мистецтва (головним чином, французької та німецької композиторських
шкіл), російської музичної культури, усвідомленням ним власної місії митця, що жив у
культурному середовищі, де співіснували різні етноси та діяли різні національні впливи. За
влучним зауваженням І. Белзи, Шимановський «був завжди у дорозі», маршрут якої відбивав
зміни його художньо-естетичних поглядів та значну еволюцію індивідуального стилю.
З 1919 року він остаточно переїздить до Польщі і з ентузіазмом звертається до дослідження
маловідомих пластів фольклору, до вивчення особливостей ладоутворення, організації форми,
манери виконання народних гуральських пісень. Це обумовлює глибокі зміни у музичній мові
митця. Творчість Шимановського завжди розвивалася у синтезі різноманітних впливів. Вже у
ранні роки виявилася його дивовижна здатність прийняти і зрозуміти чужу точку зору, іншу
традицію, що відбилося у прагненні охопити та синтезувати різні явища.
Відкритість до асиміляції різних джерел характеризує як стилістику, так і зміст його музики.
Слід підкреслити характерне для композитора прагнення до постійного ладогармонійного та
фактурного оновлення. Це сприяє підсиленню напруження та експресії. Всі повторення, що
зустрічаються в оригіналі, замінено новими варіантами, які динамізують форму. При цьому
особлива увага приділяється досягненню композиційної рівноваги та збереженню конструктивної
логіки.
...Втілення різних аспектів ліричного, аж до гіпертрофованого, складає головну ідею творчості
Шимановського. Не схильний до епіки, він навіть драматичне трактує не як відбиток подій, а
швидше як рефлексію почуттів на такі події.
Стиль Шимановського можна віднести до інтровертного, де переважають асиміляція та
перетворення. Інтеграція елементів різного походження дає змогу визначити його як
полілексичний, а структуру охарактеризувати як вільно-централізовану, у якій переважає
тенденція вільного функціонування різнорідних елементів. ...Новаторське та традиційне своєрідно
переплавилися в індивідуальному баченні світу та власній системі музичного мислення дійсно
національного митця, що стояв біля витоків польської композиторської школи ХХ сторіччя і
відкрив нову сторінку в її розвитку.
ЙОГО МУЗИКА СУПЕРЕЧОК НЕ ВИКЛИКАЛА, з книги Е. Ентліса «Силуети композиторів
XX сторіччя»
Ім’я Кароля Шимановського увійшло в історію польської музики як одне з найзначніших після
Шопена, як ім’я композитора, чия творчість стала врівні з найцікавішими явищами музичного
життя XX століття. Цікавість до його музики виникла буквально з перших кроків, коли з’явився у
Варшаві двадцятирічний хлопець, виходець з глухої української провінції. Він уразив поважних
музичних арбітрів тонкістю смаку і культури, талановитістю привезених на їх суд творів. Музика
Шимановського не викликала ні суперечок, ні навіть двох думок. Ясно було, що вона дуже
талановита, і що біля її колиски перебував Шопен.
...Якщо не брати у розрахунок Станіслава Монюшко, автора декількох видатних оперних партитур
і, в першу чергу – «Гальки», то післяшопенівське п’ятдесятиріччя мало чим збагатило польську
музичну культуру. Камерна і симфонічна музика не піднімалася вище за рівень посередності.
Дилетантизм, а звідси і поганий смак панували в багатьох жанрах творчості і виконання.
...Першим з польських композиторів відгукнувся на заклики часу Мечислав Карлович, котрий
замилувався імпресіоністами, проте основну творчу данину сплачував ще неоромантизму.
...Саме з такого роду труднощами «Молода Польща» декларує боротьбу. За нову польську музику,
яка не втрачає своїх національних традицій і в той же час не відстає від досягнень музики
європейської! Таке було гасло і реальна платформа. І друге – боротьба за справжній
