КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Целан Пауль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

усвідомлює, що вчорашній фашистський кошмар буде

переслідувати його довічно.

Особливість текстів Целана ще й в тому, що в нього слова й паузи між словами – рівнозначні.

Тиша – той проміжок, коли треба помовчати, і вона буде чутнішою за музику.

Нерідко Целан запозичає жанрове визначення з музичного мистецтва. Це насамперед фуга. Він

багаторазово повторює, варіюючи той самий ліричний мотив, котрий озвучують кілька голосів.

Це тільки початок. Відсутність розділових знаків робить потік свідомості нерозривним. Анафори й

епіфори підкреслюють всевладдя спогадів. Крізь примхливі асоціації проглядає образ

блакитноокого арійця, якому любов до музики не заважає справно виконувати обов’язки ката.

Золотоволоса Маргарита – емблематичний образ у німецькій літературі, якому протистоїть інший

– біблійний образ Суламіфі, чиї коси схожі на попіл. І кохана ката – жертва, якщо вона приречена

любити вбивцю.

Схожий, проте куди ширший підтекст відкривається в «Фузі смерті», трагічність якої в тезі «буття

до смерті». Перший рядок першої строфи, повторений в другій, робить абстракцію думки

конкретною, вразливо страшною.

Целан думав про смерть і писав про смерть. Він не міг забути втрат. Навіть у віршах про кохання, які фіксують щасливі миттєвості, смерть причаїлася поруч, щоб у ту саму хвилину, коли ліричний

герой линув над реальністю, нагадати про себе.

Пауль Целан з тих поетів, у кого слово й вчинок зливаються воєдино. Він покінчив з життям.

Ніхто не знає, що його до цього підштовхнуло. І все ж ризикнемо припустити, що в цьому

позначився австрійський феномен: Австрія – «країна прикордонна, стикування декількох

культур». У випадку із Целаном це особливо очевидно. Він жив, споконвічно належачи всім і

нікому. Ця просторова прикордонна ситуація перейшла в іншу, теж прикордонну, ситуацію між

життям і смертю.


КВІТКА НІКОМУ, з дослідження К. Рагозіної «А вода продовжує текти під мостом Мірабо»

Третій австрієць після Рільке й Тракля – якось так визначали місце Целана на книжковій полиці.

Він як був, так і залишився перекладацькою спокусою, з усією ілюзорною класичною

правильністю й захопленою простотою ранніх віршів, незбагненними словесними ребусами пізніх

верлібрів, розірваністю невагомих рядків і до граничної ваги згущеною семантикою останніх

створінь. Один з тих, кого хочеться, хочеться й хочеться читати вголос.

Целан, якого читають вголос. Целан, якого собі вголос читаєш. Поступово, із шепотіння

проступають звуки, слова, накочуються одне на інше, заповнюють весь простір...

Молитви, заклинання так обходяться з тишею. Доки вистачає подиху. Тому що від віршів Целана

може стати фізично боляче, до нестачі повітря страшно. І залишишся ти беззахисним, яким

народився, і немов незабаром уже смерть, а ти шукаєш виправдань перед своїми мертвими.

Якими? Бог його знає.

Пауль Целан свої слова творить, наповнюючи їх двомовним змістом. І, усвідомлюючи своє

безсилля, намагається від слів піти. А ми – залишаємося

Ну навіщо він так нещадно, поет Целан? Його мова занадто інтенсивна, і при цьому він нічого

начебто не називає прямо. У тому ж «Псалмі» у слово «троянда» вкладено все: колючки, погроми, табори, весь убивчий досвід людини. «Квітка Нікому». «Смерть – це старий німецький маестро».

Навіть зі смертю Целан не «списався», не «згорів», його самогубство не витікає ні з чого. Загадка.

Можливо, це була просто перевірка власної смертності.