СИМИРЕНКО Лев Платонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Учений-садівник. Фундатор агроекології плодових культур; першого в Європі помологічного
розплідника і маткового саду; власник найбільшої в Європі колекції плодових, ягідних і
декоративних рослин; першим застосував зимове щеплення на теренах Російської імперії. В
помології існують наукові поняття «промислове плодівництво», «промисловий сад» і
«промисловий сорт»; є сорт яблук «Ренет Симиренка».
З поміщицької родини. Батько, Симиренко П., – цукрозаводчик.
Народився 19 лютого 1855 р. в родовому маєтку Платоновому Хуторі Черкаського повіту
Київської губернії Російської імперії (нині – Городищенський район Черкаської області України).
Убитий 24 грудня 1919 р. (6 січня 1920 р.) в родовому маєтку Платоновому Хуторі Черкаського
повіту Київської губернії Російської імперії (нині – Городищенський район Черкаської області
України) за нез’ясованих обставин (за офіційною версією – бандитами, за неофіційною –
чекістами).
Закінчив одеську приватну гімназію Керрі (1872), навчався на фізико-математичному факультеті
Новоросійського університету (1872-1873), в Петербурзькому політехнічному інституті (1873-
1874), на природничому відділенні Київського університету св. Володимира (1874-1876), закінчив
Новоросійський університет (1876-1879).
Почесний громадянин м. Одеси.
Член-кореспондент Бельгійського товариства садівництва (1894).
Член Французького національного помологічного товариства (1895).
Кавалер великої золотої медалі ювілейної виставки Російського Імператорського помологічного
товариства (1908).
Спеціалізувався з проблем інтродукції, запровадження нових сортів плодових і ягідних культур.
Перу нашого земляка належать наукові розвідки «Досвід і дослідження кримського промислового
плодівництва», «Матеріали до вивчення кримського промислового плодівництва», капітальна
праця на 2000 сторінок «Кримське промислове садівництво», а також тритомна «Помологія».
З владою порозуміння не знаходив. Перший обшук стався у справі за підозрою про підготовку
повалення царизму (1874). Зобов’язаний підпискою про невиїзд.
Удруге обшуканий в Одесі (1879).
Утретє обшуканий і заарештований у справі про приналежність до революційного гуртка і за
розпорядженням Київського генерал-губернатора на п’ять років запроторений під нагляд поліції
до Красноярського краю (1879).
За найвищим розпорядженням переведений до Іркутської губернії (1883).
Після звільнення мешкав в Черкаському повіті, м. Курську, знову Черкаському повіті під
поліцейським наглядом, від якого офіційно був зрештою звільнений (1894).
Що стосується особистого життя, то сина нашого земляка Володимира за стандартним
звинуваченням в приналежності до антирадянської щкідницької організації розстріляли (1938).
В Україні зусиллями Тетяни – доньки С. – видруковано двотомник «Часткове сортознавство
плодових рослин» (1995-1996).
У Києві одна з вулиць носить ім’я нашого земляка.
Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Мокржицький, В. Дебогорій-Мокрієвич, А. Желябов, Д.
Лизогуб, В. Осинський, Я. Стефанович, І. Білоконський та ін.
***
ПОЕЗІЯ САДУ,
з життєвого кредо Л. Симиренка
Хто дихає садом, той дихає молодістю, радістю життя, поезією, довголіттям.
МОЯ ДРУГА БАТЬКІВЩИНА, зі спогадів Л. Симиренка
Я поволі знайомився з Південним берегом, здійснюючи довгі екскурсії всіма його напрямками, і
чим я більше освоювався з краєм, тим глибше до нього привертався, так що зараз він мені не
менше дорогий і любий, ніж природному кримчакові.
Там, в Криму, я не відчуваю себе ні чужинцем, ні стороннім, я приймаю гаряче до серця його
інтереси і тут я мовби знайшов свою другу батьківщину.
ОЩАСЛИВИВ КРАЇНУ, з оцінки діяльності Л. Симиренка В. Гомілевським
Щаслива країна, в якій живуть і працюють такі трудівники як Л. П. Симиренко.
ДО СИБІРУ, з біо-бібліографічного словника «Діячі революційного руху в Росії»
За розпорядженням генерал-губернатора від листопада 1879 року за контакти з головними
членами київського революційного співтовариства і сприяння їм висланий в адміністративному
порядку під відкритий нагляд до Східного Сибіру.
ЗАКОНАДАВЦІ МОДИ, з розвідки Н. Гамолі «Генерація перших і єдиних. Династія
Симиренків»
Чотири покоління спадкових почесних громадян імперії, нащадків козацького роду, які успіхами
власної праці з кріпосних прирівнялися до граф і князів, увійшовши на рівних до кола
найбагатших підприємців Європи, Симиренки стали піонерами науково-технічної революції і в
Російській імперії, і за часів СРСР. Перші парові цукрові заводи, перші металеві пароплави на
Дніпрі, перше промислове виробництво пастили і мармеладу, перші карликові промислові
фруктові сади, майже мільйон пристойно оплачуваних робочих місць на заводах і в садах за часів
кріпацтва і реформ, сприяння розвитку української культури. І все це створено династією
Симиренків.
Підприємства фірми «Рафінадний цукор братів Яхненків і Симиренків» з початку 40-х років XIX
ст. диктують правила розвитку найприбутковішої галузі не лише в Україні, а й у всій Росії.
Ташлицька цукроварня – перший в Російській імперії паровий пісково-рафінадний завод – стає
«законодавцем мод» в цукровій промисловості: власники інших переобладнали свої підприємства
в парові.
АВТОР ФОРМУЛИ СЛАНЦЕВОГО САДУ, з статті В. Сорокопуд «До 150-річчя з дня
народження Л. П. Симиренка»
Він не лише стояв біля витоків світової науки садівництва, але є засновником вітчизняного
промислового плодівництва і помології. Невтомний дослідник працював над вивченням майже
трьох тисяч (!) сортів різноманітних плодових, ягідних і декоративних рослин. Серед них – 900
яблук, 880 – груш, 350 – різних видів троянд, 305 різновидів хвойних дерев і кущів багато іншого.
...У засланні Л. Симиренко реконструював міський парк в Красноярську і доглядав за ним.
Працював в зимових садах і оранжереях місцевого купецтва, запровадив технології вирощування
доти «небачених» овочів і квітів; на вічну добру пам’ять про себе залишив формулу сланцевого
саду, який стелеться землею, ховаючись під снігом від злих морозів. Сибіряки до цього дня
пам’ятають «мліївського садівника», а сад, який стелеться, як вічний пам’ятник йому, квітне,
плодоносить.
...Завдяки багаторічній титанічній роботі видатного ...садівника ще на зламі ХІХ-ХХ ст. у
Російській імперії з’явилася нова галузь сільськогосподарського виробництва – промислове
плодівництво. Саджанцями, вирощеними в помологічному розсаднику Л. П. Симиренка з кінця
ХІХ ст., закладені десятки тисяч високопродуктивних промислових садів в регіонах України,
Північного Кавказу, Закавказзя, Середньої Азії, в багатьох областях Росії, Прибалтики, Польщі і
навіть на Далекому Сході.
Вже на початку ХХ ст. садівництво Криму, Придністров’я, Поділля і півдня України стало
важливою високодохідною і навіть експортною галуззю, а кримські фрукти розповсюдилися не
тільки всіма промисловими центрами Російської імперії, але й потрапили на західноєвропейські
ринки, успішно конкуруючи з французькою, бельгійською, німецькою і американською
продукцією.
КОРОЛЬ САДІВНИЦТВА, з інтерв’ю П. Вольвача М. Касьяненкові «Лева Симиренка садівники
Криму вважають своїм земляком. І мріють перевидати унікальну працю ученого»
– Петре Васильовичу, як Лев Платонович Симиренко був пов’язаний з Кримом і яке
значення мала його знаменита книга?
– Вивченню кримського садівництва Симиренко присвятив майже 30 років. Книга видавалася в
декількох поліграфічних варіантах: від дорогого антикварного до дешевого, доступного кожному
садівникові. Завдяки цій праці світова наукова громадськість і міжнародна плодоторгівля відкрили
для себе такі унікальні явища, як кримське промислове садівництво і кримські фрукти. Ними
зацікавилися провідні європейські наукові заклади і комерційні установи. Кримські фрукти стають
об’єктом міжнародної торгівлі...
«Кримське промислове плодівництво» Л. П. Симиренка – це початок створення в Російській
імперії мережі державних садівничих наукових установ і кафедр садівництва у вищих
агрономічних учбових закладах. Відкрилася перша наукова садівнича установа – Салгірська
дослідницька помологічна станція (нині – Кримська дослідницька станція садівництва).
– Яка доля книги?
– «Кримське промислове плодівництво» – своєрідна вітчизняна енциклопедія садівництва. На ній
виховалося декілька поколінь садівників – учених і практиків. На жаль, за часів комуністичного
тоталітаризму і засилля мічурінсько-лисенковського «учення» ця наукова перлина, як і все
величезне творче надбання видатного українського ученого, зазнало обструкції. Тому не дивно,
що нині навіть в Криму збереглися одиничні її примірники лише в декількох бібліотеках і
приватних зібраннях. Серед бібліофілів і колекціонерів вона цінується на вагу золота.
Сьогодні кожна бібліотека вважає найбільшим досягненням мати в своїх фондах бодай один
екземпляр «Кримського промислового плодівництва».
Куди ж дівалося 10 тисяч екземплярів, виданих автором і сімферопольським видавничим
комітетом 1912-го? Майже всі вони згоріли в радянських «інквізиційних багаттях» в 30-50-і роки.
ШУКАЮ ЦІХИ, з замітки «Канадська гілка роду Симиренків» на kontrakty.com.ua
Як тільки Україна стала незалежною, на Черкащину до с. Мліїв приїхала гостя з Канади – Тетяна
Володимирівна Симиренко. Знайшла пустирище на місці сімейного цвинтаря, клуб в старій церкві
і «жалюгідні залишки минулої краси» великої дендрологічної колекції.
«Я блукаю рідною садибою і шукаю ціхи, за якими можна було б встановити, де що було», –
напише вона згодом в статті в номері альманаху «Родовід», присвяченому її великій сім’ї.
Щорічно Тетяна Володимирівна приїжджала до України, сприяла відродженню чесного імені
родини. Зокрема, передала деякі речі батька і діда до столичного музею історії України, рукопис
капітальної праці Лева Симиренка, який він мав намір назвати «Українсько-російська помологія»,
– на 2500 сторінках опис майже двох тисяч сортів (з 9927 синонімами) плодових культур,
апробованих ученим впродовж 32 років.
ВІЗИТІВКА УКРАЇНИ, з помологічної довідки «Ренет Симиренка»
Сорт «Ренет Симиренка» нині – найпопулярніший і найшановніший в Україні. Немає іншого, який
за популярністю у споживачів міг би гідно з ним змагатися. Він став не лише окрасою, а й
гордістю вітчизняного садівництва, візитівкою України у світі садівництва.
Ренет Симиренка – зимовий сорт. Дерева урожайні, але малозимостійкі. Плоди округлі, зеленого
забарвлення, соковиті, смачні. Зберігають свою соковитість до квітня і довше.
Обпилювачі: кальвіль сніжний, канділь синап, джонатан, пепінка шафранова, делішес, мекінтош,
бойкен.
Районований в Північно-кавказькому регіоні, Калмикії і Астраханській області. Північною межею
розповсюдження сорту в Росії слід вважати Волгоградську область, де він іноді сильно підмерзає
або вимерзає.
