Ралли Земфирий (fb2)





РАЛЛІ Земфірій Костянтинович (АРБОРЕ Замфір)


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: молдавсько-румунський.

Письменник, журналіст, перекладач, громадський діяч.

З дворянської родини.

Народився 14 (26) грудня 1845 р. в м. Чернівцях Австро-Угорської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 5 червня 1933 р. в м. Бухаресті (Румунія). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався в Кишинівській гімназії і Петербурзькій медико-хірургічній академії (до 1869),

Цюріхському університеті.

Один з керівників студентських виступів в Петербурзі (1868-1869).

Засновник і член редколегії журналів «Працівник» (1875), «Громада» (1878).

Друкувався в журналі «Минулі роки».

Перу Р. належать доробки: «В’язниця і заслання» (1894), «На засланні» (1896), «Географічний

словник Бессарабії» (1902), «З сімейних спогадів про О. С. Пушкіна», «Михайло Олександрович

Бакунін. З моїх спогадів» (обидва – 1908), «Ucraina si Romania» (1916).

Наш земляк також автор публіцистичних творів: «Паризька комуна», «Ситі та голодні».

Переклав молдавською «Заповіт» Т. Шевченка (1916).

Щ стосується особистого життя, то за участь у страйках був виключений з академії без права

вступу до вищих учбових закладів Російської імперії, засланий до Бессарабської губернії під

нагляд поліції (1869); зазнав арешту і запроторений до Петропавловської фортеці (1869); його

донька, Раллі К., міністр охорони здоров’я Молдавської АРСР, – розстріляна більшовиками (1937).

Не знаходячи спільної мови з владою, емігрував: спочатку до Швейцарії (1871-1879), а потім –

Румунії (1879-1933).

З нагоди 70-річчя з дня смерті Т. Шевченка виступав з лекціями про його творчість і життя перед

робітниками Бухареста (1931).

Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць м. Кишинеу (Республіка Молдова).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Л. Каравелов, М. Драгоманов, В. Короленко, Х. Ботєв, Ф.

Лугінін, М. Бакунін, Л. Мечніков, Г. Лопатін, І. Ліпранді, М. Стасюлевич, П. Щоголєв, Ф.

Волховський, В. Горчаков, О. Вельтман, В. Івановський, П. Кропоткін, М. Лемке та ін.


***

СЛУЖИТИ ПРАВДІ,

з життєвого кредо З. Раллі

Служити правді.

НАПИСАВ ДО ЧЕРНІВЦІВ, з листа З. Раллі П. Щоголєву від 10 квітня 1908 р.

Я написав доньці Катерини Захарівни Стамо, яка мешкає в Парижі, – і якщо існують ще якісь

листи, то ви їх, за всією імовірністю, одержите; написав я також і в інше місце, до Чернівців, де я

відшукав понад 35 років тому старе видання Ж.-Ж. Руссо, яке належало покійному поетові

(Пушкінові О. – авт.), там його рукою на полях існують замітки, написані то російською, то

французькою. Книги ці лежать або, краще сказати, лежали на полиці в маєтку моєї двоюрідної

сестри разом з іншими книгами мого батька.

...Що скриня існувала ще кілька років тому, про це писали мені. В усякому разі зроблю все

залежне від мене і напишу вам декілька сторінок про Пушкіна в нашій родині.


УСІ ПЕРЕМЕРЛИ, з листа З. Раллі П. Щоголєву на початку 1909 р.

Стосовно Ол. Сер. Пушкіна нічого поки не можу вам сказати, оскільки тільки майбутнього літа

сподіваюся побувати в старому замку в Красному, що в Буковині. Справа в тому, що всі люди

похилого віку перемерли, а мій племінник, будучи австрійським посланником у Венесуелі, живе за

океаном; у Красному ж нікого немає, хто б міг перерити весь той непотріб книг і паперів, що

знаходиться там, я писав вже туди і мені прислали цілу скриню старого журналу «Московитянин»

замість того, що я вимагав. Без мене особисто, отже, не можна нічого зробити; щодо листів

Пушкіна я писав своїй двоюрідній сестрі Марії Зілотті, доньці Кат. Захар. Стамо, але одержав

відповідь, що кузина живе в Парижі знову, а адреси мені не прислали.

Сподіватимемося, що зрештою знайдемо письмена Пушкіна.


ЦІКАВИНКИ ПЕРЕШЛЮ ВАМ, з листа З. Раллі П. Щоголєву від 27 травня 1909 р.

У липні...цього року я їду спеціально на батьківщину до Буковини для того, щоб розібрати весь

той старий непотріб книжковий і паперовий, який лежить в коморах старого замку села Червоне із

смерті моїх батьків. Але був я там ось вже понад 40 років. Все, що знайдеться, що цікавить Вас,

матиму особливе задоволення переслати Вам замовленою посилкою.

ІТАЛІЙЦІ, А НЕ ГРЕКИ, зі спогадів З. Раллі

Щодо прізвища Раллі існує документ, який указує на італійське, а не грецьке походження цього

прізвища, яке існує і понині в Італії. Документ був дарований мені моїм двоюрідним братом,

бароном Віктором Стирча, сином моєї тітки Олени Стирча; він написаний італійською мовою і

свідчить, що прадід мій Джовані Раллі був сином Крістофа Раллі, громадянина Венеції, і що за

якусь доблесть «pericoli della propria vita» одержав княжий титул «decorato del titulo di conte», син

же його Джовані Раллі, батько мого діда Замфіра Раллі, підписувався «conti Giovani Ralli».

Внизу цього фамільного документа наступна скріпка російською мовою: «Цей диплом в

Російсько-імператорській