КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Петрушевский Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

було результатом синтезу. Генезис феодалізму був

мирним, еволюційним процесом. Після Жовтневої революції феодалізм став розглядатися як

виключно політична установа, не пов’язана з певними формами господарського життя, є системою

супідрядних станів, створена державою для задоволення своїх потреб.

Виходячи з цього, Петрушевський Д. М. заперечував існування вільної общини і наполягав на

відвічності приватної власності і соціальної нерівності у стародавніх германців.


ЧУЖИЙ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ, з розвідки А. Шарової «Криві дзеркала, або Як передбачити

прорікання»

Вперше історики-медієвісти були втягнуті в публічну дискусію, яка ознаменувала крок до наступу

на хистке становище старої інтелігенції і старої школи. Одним з приводів для цього стало видання

в 1928 р. монографії найбільшого російського медієвіста Д. М. Петрушевського «Нариси з

економічної історії середньовічної Європи».

У лютневому номері журналу «Під прапором марксизму» з’явилася критична рецензія, в якій

книга була названа «маніфестом антимарксистської школи в СРСР», а сам учений –

«прапороносцем ідей» Р. Ріккерта, М. Вебера і А. Допша і інших «буржуазних ідеологів».

Поза сумнівом, ця робота Д. М. Петрушевського була вельми неоднозначною, повною роздумів

над методологічними проблемами сучасної медієвістики, містила великий аналітичний матеріал.

Історик зовсім не претендував на те, аби його доробок став якоюсь істиною з великої літери,

скоріше – роздумом, спробою застосувати при аналізі схеми Вебера («ідеальні типи»), змалювати

услід за Допшем «капіталістичні» елементи в економіці середньовічного манора і «феодальні» – в

суспільстві стародавніх германців. Більш того, медієвіст закликав не поспішати з новими

узагальненнями і схемами, котрі пояснюють становлення і розвиток Середньовіччя, приділяючи

основну увагу новим даним конкретно-історичних досліджень.

Рецензія Ц. Фрідлянда окреслила основні напрями, якими піде критика не лише медієвіста, а й

всієї російської науки в цілому. Як непорушна істина було вже на той час зафіксовано положення:

«чим далі від марксизму, тим далі від справжньої науки».

...Розглядаючи спробу Д. М. Петрушевського створити нову теорію історичного розвитку

Середньовіччя, наново проаналізувати аспекти проблеми переходу від Античності до Середніх

століть, рецензент прагнув, найперше, показати немарксистський характер окремих положень

автора і, понад те, зробити політичні узагальнення і висновки. Серед інтелігенції знов відкрито

відбирали «своїх» і «чужих». «Своїх» – хто за десять минулих років «прийняв марксизм, мислить і

творить по-марксистському», і чужих – хто «відходить від марксизму і від всієї радянської

дійсності», переходячи до «нападок із-за рогу».

Висновок рецензента про нову роботу Д. М. Петрушевського був однозначний: «Вона викличе у

марксистів рішучу відсіч. Пора нам пригадати, що в історії, як у філософії і політекономії, ми

повинні залишити академічне добросердя: на нашому прапорі написано «войовничий

матеріалізм». Під цим знаком пройшло обговорення книги на засіданні соціологічної секції

Товариства істориків-марксистів 30 березня і 6 квітня 1928 р.

Медієвісти вперше брали участь в такій «професійній дискусії», де практично кожний з критиків

насамперед обмовлявся, що він не фахівець з історії Середньовіччя. Професіоналізм

критикованого ролі не грав – головним було політичне обличчя автора, яке належало «розкрити».

Найперше, з’ясувалося, що робота написана без урахування інтересів сучасної марксистської

науки, і навіть... «орієнтована на захід і, по суті, написана для Заходу». Що конкретно вкладали

критики в це формулювання, зрозуміти досить складно, якщо тільки не удатися знову до

зіставлення «свій – чужий». «Чужа марксизму» книга, написана «чужим» і для «чужих». Причому

для «дуже чужих», далеких, на Заході, звідки виходила і виходить постійна загроза, навіть

військового характеру, існуванню самого соціалістичного суспільства.

До кінця «дискусії» стало ясно, що ніякий захист не зможе запобігти розповсюдженню ярлика

«наукова реакція» не лише на роботи Д. М. Петрушевського, але й на всю медієвістику.

Іронії ради відзначимо, що пізніше, в серпні 1928 р. на VI Міжнародному конгресі істориків в

Осло, публікація книги Д. М. Петрушевського була представлена радянською делегацією як

доказ... свободи наукової творчості в СРСР.


СИДІЛИ В ОДНІЙ