Новицкий Юрий (fb2)


Настройки текста:



НОВИЦЬКИЙ Юрій Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Юрист, православний громадський діяч. Зарахований до лику святих Російською Православною

Церквою (1992).

З дворянської родини. Батько, Новицький П., – уманський мировий суддя.

Народився 10 (23) листопада 1882 р. в м. Умані Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Черкаської області України).

Розстріляний більшовиками 13 серпня 1922 р. на околиці м. Петрограда РРСФР (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Місце поховання – не відоме (ст. Порохова? Ржевський полігон?). Хрест над

символічною могилою новомучеників і сповідувачів російських на братському цвинтарі

Олександро-Невської Лаври.

Закінчив 1-у Київську гімназію (1903), юридичний факультет Київського університету св.

Володимира (1908), стажувався в Німеччині.

Працював викладачем Київського університету св. Володимира (1913), Петроградських

університету (1914-1920), інституту дошкільної освіти (1920-1922).

Голова правління Товариства православних приходів Петрограду і губернії (1920).

Як літератор дебютував рефератом «Українська природа за Гоголем» (1902).

Потім настала черга наступних доробків: «Про право помсти за «Руською правдою», «Історія

російського кримінального права», низка праць з історії судових доказів за Литовським статуту

1529, 1566 і 1588 років і за особливостями Литовського права.

Заарештований у справі «про спротив при експропріації церковних цінностей» (1922). Засуджений

до вищої міри покарання; через місяць вирок відразу виконали.

Президія Верховного суду РРФСР скасувала вирок Петрограду Ревтрибуналу і, визнавши в справі

відсутність складу злочину, реабілітувала нашого земляка (1991).

Дні пам’яті Н. – 31 липня (за старим стилем).

Що стосується особистого життя, то наш земляк рано втратив дружину, яка померла від тифу

(1921) і залишився сам з 12-річною донькою на руках.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – П. Сорокін, М. Присєлков, М. Чуков, Л. Карсавін, В.

Грибовський, І. Ковшаров, С. Шеїн, Д. Огнєв, К. Брянчанінова, Л. Богоявленський, А. Коні, Л.

Щерба, С. Ольденбург, В. Алексєєв, І. Крачковський, О. Ферсман та ін.


***

ЗАДЛЯ ЛЮБОВІ

, з життєвого кредо Ю. Новицького

З любові все почалось і задля самої Любові все було створено.


ПРОБЛЕМА ДОБРА І ЗЛА, з автобіографії Ю. Новицького

До революції я, будучи професором, брав участь в роботі парафіяльних рад, але тоді не було такої

самостійної організації віруючих. Після лютневої революції я продовжував бути приват-доцентом

університету. Після жовтневої революції я працював тільки в університеті і педагогічному

інституті, читав низку лекцій, їздив читати лекції Росією з історичних питань.

Після жовтневої революції був вибраний членом Правління. Я часто ходив до церкви, настоятелі

мене знали і я був обраний.

Теоретичних робіт у області релігійної я не писав. До революції праць з релігійних питань у мене

не було, проте я читав лекції на релігійно-філософські теми : про проблеми добра і зла, про злочин

в ідеї, про Церковний Собор. Це були лекції чисто філософсько-історичного змісту.

У вісімнадцятому році я схилився більше в релігійний бік.


ЄДИНИЙ ВЕЛИКИЙ ПИСЬМЕННИК, з оцінки Ю. Новицьким протопопа Аввакума

Бунтівний Авакум був єдиним спарвді великим письменником Московської Русі, тільки у нього

можна навчитися справжній російській мові.


КРІПИСЬ, РІДНА, записка Ю. Новицького, передана матері з в’язниці

Дорога мамо. Прийми звістку з твердістю. Я знаю давно вирок. Що робити? Цілую тебе гаряче і

міцно. Кріпись. Пам’ятай про Оксану. Цілую міцно. Твій Юрій.

ПРИЙНЯТИ СМЕРТЬ ГОТОВИЙ, з заключного слова Ю. Новицького на суді

Якщо комусь потрібна в цій справі жертва, я готовий без ремствування зустріти смерть, прошу

лише про те, щоб цим обмежилися і зглянулися над рештою обвинувачених. Хоча після мене й

залишається самотньою чотирнадцятирічна дівчинка.


СТЕРТИ З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ, з виступу на суді громадського обвинувача С. Драніцина

Необхідно застосувати вищу міру до всієї цієї компанії професорів... Страшно дивитися: на лаві 65

осіб з вищою освітою! Вони заважають будівництву нового життя і повинні бути стерті з лиця

землі.


ОСОБИСТІСТЬ, зі спогадів Л. Дмітрієвої (Меєр)

Новицький – це була особистість. Коли сталася ця сама... погибельна, він вирішив, що церкви

можна зберегти за допомогою народу, який в ці церкви ходив.

Він людей об’єднав. Посилав по квартирах, що оточують цю церкву, питати: чи згодні ви вважати

себе прихожанами такої-то церкви? Організувати таку справу і створити парафії з певною метою,

аби врятувати церкви, – це справа особливо Божа.

Апостолів послали, а він пішов сам. Дуже представницький був, молодий ще, дуже такий

стриманий, високий...

Він об’єднав парафії... Він не був ні архієреєм, який зобов’язаний піклуватися... він був простим...

Ні, не простим. Не знаю, я його згадувати не можу без сліз...

І коли я бачу цю картину... Коли він стоїть, а біля нього двоє конвоїрів...


ГОТУВАВ НАУКОВУ ПРАЦЮ, з «Короткого життєпису новомученика Юрія Новицького»

У гімназію Юрій вступив в Києві, жив там в сім’ї дядька Ореста Михайловича Новицького,

історика Церкви. Там і почалося його оцерковлення: «Релігійні питання мене почали цікавити з

другого чи третього класу гімназії». Там, в Київській гімназії, він почав співати і читати на

криласі.

Юрій Петрович був одружений на Ганні Гаврилівні Сусловій, доньці відомого фахівця з

теоретичної механіки, професора Г. К. Суслова. У 1809 році народилася донька Ксенія.

Юрій Петрович був професором в університеті Петрограду, крім того працював над

облаштуванням юридичного факультету в Костромі, викладав там радянське право, писав наукову

працю...


ВЗЯВ НА СЕБЕ ЧУЖУ ПРОВИНУ, з статті «Святий мученик Юрій Новицький» на інтернет-

сайті храму Санкт-петербурзького державного університету.

Кремлівські правителі ставили за мету спровокувати зіткнення, яке можна було б використовувати

як приводу для рішучої боротьби з Церквою.

24 березня в «Червоній газеті» з’явився дуже різкий «лист дванадцяти», в якому духівництво

Петрограду звинувачувалося в контрреволюційних настроях і бажанні «відтягнути» здачу

цінностей. Серед авторів листи були відомі активною співпрацею з безбожним режимом

священики Красницький і Введенський, котрі прагнули до захоплення церковної влади.

У ніч з 28 на 29 квітня 1922 року майже все правління «Товариства православних парафій», у тому

числі і Юрій Петрович Новицький, було арештоване...

Підсудні звинувачувалися в організації злочинної контрреволюційної групи, яка протидіяла

виконанню декрету Радянської влади про вилучення церковних цінностей, що нібито привело до

масових безладів в Петрограді і губернії. Справжня ж причина організованої більшовиками

розправи полягала у величезному авторитеті серед народу митрополита Веніаміна і його

незалежній політиці, зокрема, відмові відмінити «білогвардійський акт відлучення» від Церкви

«революційного священика» Введенського.

...Десять чоловік засудили до розстрілу, інших – до тюремного ув’язнення на різні терміни і до

примусових робіт. Пізніше шести засудженим розстріл був замінений довгостроковим тюремним

терміном.

Професор Новицький Юрій Петрович намагався взяти на себе частину провини, інкримінованої

його другу, настоятелеві Казанського собору протоієреєві Миколі Чукову, людині багатодітній.


СХІДЦЯМИ ДОБРА І СВІТЛА, з нарису Ю. Колосова «Юрій Петрович Новицький. 80 років з

дня загибелі»

Він писав про необхідність особливих судів для малолітніх злочинців – створював Київський суд

для малолітніх (у Росії було всього два таких суди). Коли згодом його спробували звинуватити в

жорстокості, він пояснив, що суд для малолітніх створювався не для відплати за злочини, а,

швидше, з добродійною метою.

...Ще до офіційного обнародування Постанови ВЦВК про вилучення церковних цінностей

правління Товариства обговорювало це питання. Значна частина його членів вважала необхідним

зумовити передачу цінностей вимогами, які відображали недовіру до влади і абсолютно

неприйнятними для неї. Все ж таки після бурхливих суперечок, під впливом Ю. П. Новицького, І.

М. Ковшарова, М. О. Єлачича і М. М. Єгорова було вирішене, що канонічно вилучення допустиме

і підтверджується історичними прикладами (на викуп полонених, на допомогу голодуючим). Ця

позиція співпадала з думкою митрополита Веніаміна, котрий вважав, що для порятунку голодних

потрібно віддати все, але це повинно бути не вилучення, а добровільна пожертва.

Для переговорів з властями митрополит послав Ю. П. Новицького.

...20 березня 1922 року на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) ...був обговорений і схвалений...

запропонований Л. Троцьким «Проект директив про вилучення церковних цінностей».

...Стверджувалося, що Товариство православних парафій, так само як і Московська рада

об’єднаних парафій, готувалося активно, мало не зі зброєю в руках протистояти радянській владі.

Ю. П. Новицький як юрист не міг не бачити безглуздості аналогій.... Однак він швидко зрозумів,

що логіка його тут безсила. Факт його візиту до патріарха кидав на нього додаткову сильну

підозру.

...Митрополит Веніамін і його товариші, які загинули в ту серпневу ніч, продемонстрували

непорушну істину: хто багатий духовно, той ніколи не змінить своїх поглядів і перед загрозою

смерті. Пройшли довгі-довгі роки, і нині ми ще раз переконалися в непохитності історичного

закону, що стверджує: на крові мучеників росте, міцніє і звеличується віра.

Канонізація нічого не означає в долі тієї людини, яка канонізується. Вона скоріше має сенс

церковно-виховного акту для людей, які продовжують жити.

Єдиний для нас шлях – духовно удосконалюватися, стати кращим, ніж ти є сьогодні. Кожному з

нас сьогодні треба будувати Храм в своїй душі і зробити хоч би один крок східцями Добра і

Світла.