НЄВЄРОВСЬКИЙ Дмитро Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Полководець.
З дворянської родини. Батько, Нєвєровський П., – золотоніський городничий.
Народився 21 жовтня (1 листопада) 1771 р. в с. Прохорівці Золотоніського повіту Полтавської
губернії Російської імперії (нині – Канівський район Черкаської області України).
Помер від ран 21 жовтня (2 листопада) 1813 р. в м. Галле (Німеччина). Похований на місцевому
цвинтарі. До 100-річчя Бородінської битви прах перевезено до Росії й перепоховано на
Бородінському полі поблизу Семеновських флешей. На лицьовому боці надгробка вибито слова:
«Тут поховано прах генерал-лейтенанта Дмитра Петровича Нєвєровського, який мужньо бився на
чолі своєї 27-ї піхотної дивізії і був контужений у груди ядром 26 серпня 1812 року», на
зворотному: «Генерал-лейтенант Нєвєровський убитий в 1813 році під Лейпцигом. Прах його
покоївся в Галле і 1912 року за високим велінням Государя-імператора Миколи Олександровича
перенесений на Батьківщину 8 липня того ж року».
Служив сержантом лейб-гвардії Семеновського полку, поручиком Малоросійського
гренадерського полку, командиром Ревельського 3-го морського полку, Павловського
гренадерського полку, 27-ї піхотної дивізії, 13-го корпусу.
Брав участь у російсько-турецькій (1787-1791), російсько-польській (1792-1794), російсько-
французькій (1812-1813) війнах.
Кавалер російських орденів «Золотий Празький хрест», Георгія 4-го, 3-го і 2-го ступенів,
Володимира 4-го, 3-го і 2-го ступенів, Ганни 1-го ступеня, прусського ордена Червоного Орла.
Російський імператор Олександр I поклопотався про родину і близьких Н. Вдовиці, крім солідної
одноразової допомоги, призначили довічну пенсію в розмірі повного утримання чоловіка,
племінників прийняли до військово-навчальних закладів.
У свою чергу Микола II пенсію збільшив удвічі і наказав прийняти в Пажеський корпус ще одного
з племінників покійного генерала
У Москві ім’ям нашого земляка названо одну з вулиць; відому у всьому світі Бородінську
панораму прикрашає і стенд, який ілюструє подвиг 27-ї дивізії та її командира; на самому
Бородінському полі височіє обеліск з написом «Безсмертній дивізії Нєвєровського – героям
Шевардіна і Бородіна».
Серед друзів та близьких знайомих Н. – О. Суворов, М. Кутузов, П. Багратіон, М. Воронцов, Ф.
Глинка, О. Михайловський-Данилевський, П. Завадовський, М. Богданович, Д. Бутурлін та ін.
***
ОБОВ’ЯЗОК І ЧЕСТЬ
, з життєвого кредо
Д. Нєвєровського
Обов’язок і честь!
ХОДИВ У РУКОПАШНУ, з листа Д. Нєвєровського сестрі
Відзначити потрібно, що дивізія три дні поспіль була у жорстокому вогні. Билися, як леви, і від
обох генералів (Раєвського і Дохтурова – авт.) я рекомендований найкращим чином.
Обидва дні в Смоленську я сам ходив в багнети. Бог мене врятував, лише трьома кулями сюртук
мій розстріляно.
МАЛОРОСИ ЗАХИЩАЛИСЯ ХОРОБРО, з наказу М. Кутузова
Малороси-козаки всі мужністю і хоробрістю не поступаються гвардії Бонапарта! Охтирцям дякую,
вони захищали укріплення хоробро!
ПРИКЛАДУ ТАКОГО ІСТОРІЯ НЕ ЗНАЛА, з реляції № 475 П. Багратіона Олександрові I від
25 серпня 1812 р.
Не можна достатньо похвалити хоробрість і твердість, з якою дивізія (27-а – авт.), абсолютно
нова, билася проти надмірно переважаючих ворожих сил. Можна навіть сказати, що прикладу
такої хоробрості ні в якій армії назвати не можна.
ВІДСТУПАВ, МОВ ЛЕВ, зі спогадів П. Сегюра
Нєвєровський відступав, мов лев; найблискучіша хоробрість наших (французьких – авт.) солдатів
виснажується; ударяючи в густу колону, вони рубають її, проте не можуть зломити. Справа
виявляє достопам’ятний приклад переваги добре вивченої, майстерно керованої піхоти над
кіннотою.
БАГНЕТИ СЯЯЛИ ПРОМЕНЯМИ БЕЗСМЕРТЯ, зі спогадів Д. Давидова
Я пам’ятаю, якими очима ми дивилися на неї (27-у дивізію – авт.), що підходила до нас в хмарах
пилу і диму, вкриту потом праці і кров’ю честі. Кожен багнет її сяяв променем безсмертя!
ЛІЗ ПОПЕРЕД БАТЬКА В ПЕКЛО, зі спогадів Д. Дарагана
Збереглася власноручна, хоча й вельми коротка, записка генерала Нєвєровського, написана під час
перебування його у Вільно. Вона має форму листа до дружини і цікава як думка одного з героїв
1812
