інших народів…».
… Але досить про Київ; звернемося до землі Галицької.
8) Там «Львівське братерство» у своїй друкарні видало «Граматику», 1591 року, у наставляння
«російському роду». В ній згадується про пришестя патріарха Ієремії «у країну Російську», а
митрополит Київський і Галицький Михайло (Рагоза) іменується «архієпископом усея Росії».
9) Того ж 1592 року «Львівське братерство» зверталося в Москву до царя Федора Івановича з
прохальним посланнями, в якому іменують його «світлим царем Російським», згадують «князя
Володимира, який хрестив весь російський рід» і т.п.
10) Минаючи інші акти і книги, назву ще «Октоїх», виданий у Львові 1630 року; там сказано в
присвяті про братерство – «у граді Леондополи Малия Росії».
У землі Волинській знаходимо теж.
11) У числі книг, надрукованих в Острозі, відома «книга Василя Великого «Про постування», видана 1594 року. В її передмові зустрічається такий вислів: «Ти ж, о православний російський
народе».
12) У містечку Рохманові, що належало княгині Ірині Вишневецькій, Кирило Транквіліон-
Ставровецький надрукував 1619 року своє «Євангеліє учительське». В передмові він говорить
«про порятунок братії моєї, роду мого російського».
Таке ж вживання імен «Росія, російський» було тоді і в північному російському заходові.
13) У столичному місті Литовського князівства, Вільно, де була довго і резиденція митрополитів
Київських, Михайло Рагоза першим з них став писати у своєму титулі «усея Росії», – як це видно з
актів 1590-1599 років. Так продовжував писати і його спадкоємець, уніатський митрополит Іпатій
Упрівай у 1600-1608 роках. А колишні митрополити Київські, до Михайла Рагози, писали і «всея
Русі», і «усея Русії». Так писали у своєму титулі і московські митрополити… до установи
патріаршества в Москві. Перший патріарх московський Іов писав уже «всея Росії’’ (у 1586-1589
роках).
14) У передмові до «Євангелія учительського» патріарха Калліста, надрукованого в 1616 році в
Євю, коштом Богдана Огинського, сказано, що російський переклад цієї книги – «на всі широкі
славного і старожитнього народу російського окраїни розісланий...»
…Проте повернемося до Києва. По поновленні тут православної митрополії в 1620 році, митрополити Іов Борецький, Ісая Копинський, Петро Могила продовжували писати в титулі: «і
всея Росії».
Наведу кілька виразів з писань Петра Могили:
16) У його передмові до «Анфологіону», виданого 1636 року, читаємо: «святого великого
російського князя Володимира» – «і всієї Церкви Православної Російської».
НЕ БУВ МАНКУРТОМ, з розвідки В. Панченка «Тест на патріотизм»
«Дурість, варварство та невігластво не поважає минулого, плазуючи лише перед теперішнім», –
писав Олександр Пушкін, друг видатного українського вченого-енциклопедиста Михайла
Максимовича. На жаль, доводиться констатувати, що людина, яка стільки зробила, аби українці
усвідомили себе повноцінною нацією, можливо, перший із тих, хто став на захист «українськості»
Київської Русі – ця непересічна ...не тільки не пошанована належним чином зараз, але забута
нашою інтелектуальною елітою. Отож, розписуємося у власному варварстві?
Михайло Максимович довгий час вчився й працював у Москві, але він завжди залишався
українцем, не поривав зв’язків із Батьківщиною, не став манкуртом.
