священна.
Нас зв’язувало багато спільних інтересів. Для мене він був найперше головним авторитетом в моїй
творчій праці. У молодого артиста завжди знайдеться немало порадників, а ось безкорисливого, відданого друга, терплячого педагога вдається зустріти не так часто. Але доля до мене
благоволила, подарувавши саме такого товариша.
…Вельми бурхливо у нас проходили заняття співом. З перших же уроків Макс Карлович став на
мене кричати. Не від гніву, а від відчаю – так він був уражений повною відсутністю у мене
вокальної підготовки. Мені довелося багато пролити сліз, перш ніж я зрозуміла, що він від мене
вимагав, і засвоїти його вказівки.
…Невсипущий контроль Максакова давав мені упевненість, що допущені сьогодні вокальні
промахи я завтра ж виправлю. Так пройшов весь сезон. Удома – робота і сльози. Увечері –
спектакль і успіх. А після спектаклю – докладний розбір мого виконання і хороший прочухан за
помилки. І так щодня.
...Якщо я чогось досягла, то це – заслуга мого дорогого вчителя і чоловіка, якого я обожнюю.
«МУСІНЬКО, НЕ ТАК», зі спогадів Л. Ящиніної
Господарем будинку в ті дні був Макс Карлович Максаков, який суворо і дбайливо вів її (дружину
– авт.) нелегким артистичним шляхом.
Останні роки життя вчитель віддавав своїй учениці всю щедрість душі і серця. Оберігаючи її від
побутових турбот, він підпорядковував все становленню артистки, вдосконаленню її майстерності, шліфуванню граней її таланту.
Не можна сказати, буцімто щоденні уроки мали характер ідилії. Нерідко творчим пошукам
акомпанували роздратовані крики вчителя, гіркі сльози учениці і клавіри, що летіли на підлогу.
Але підсумком спалаху було завжди примирення і нові наполегливі пошуки.
Якось я зайшла дещо раніше призначеного часу за Марією Петрівною, аби їхати з нею на концерт.
І в очікуванні слухала, як вона співала. За роялем сидів Макс Карлович. Впродовж десяти чи
п’ятнадцяти хвилин я чула лише першу фразу хабанери, а вона виконувала партію Кармен у
Великому театрі вже понад десять років. ...І незабутній голос Макса Карловича:
«Мусінько, не так!» І знову: «У коханні як...» – «Мусінько, не так!» ї
І знову покірливе повторення давно зробленої речі, щоб знайти нині щось нове, точніше.
НАСАМПЕРЕД, ТЕХНІКА, з поради А. Буцці М. Максакову
У вас від природи правильно поставлений голос. Єдине, що я Вам можу дати, – це підказати
декілька технічних прийомів і порадити більше слухати італійських співаків, які так часто
гастролюють у вас в Росії.
ЧУДОВИЙ ГОЛОС, зі «Спогадів про театр. 1867-1897» С. Ярона
Я пам’ятаю його добре, прізвища я його не знав, але звали його по імені – Макс, звідки, ймовірно, і псевдонім його – Максаков.
Ще у той час він звернув на себе увагу своїм чудовим голосом.
ДРАМАТИЧНЕ ДАРУВАННЯ, з «Нотаток оперного співака» С. Левіка
Голос його був величезний за силою і сповнений металу. На жаль, тембр цього голосу не
відрізнявся благородством і був позбавлений чарівливості...
Максаков мав і незвичайне драматичне дарування. Незважаючи на невеликий зріст і досить
нескладну фігуру, він нерідко справлявся в імпонуюче виглядав в ролі Бориса Годунова. З
великим підйомом співав завжди Демона. В ролі Тоніо перевершував всіх бачених мною
виконавців...
За величезної схвильованості він виражав свій внутрішній стан виключно трепетом самого голосу, своїм вібрато, яке хвилювало і приваблювало.
СМЕРТЬ ПОСТУКАЛА В ТЕАТРІ, з нарису Н. Ширінського «Голос його був величезний за
сило і повний металу»
Улітку 1933 року М. К. Максаков, мабуть, востаннє вийшов на сцену. Подружжя приїхало до
будинку відпочинку артистів Великого театру в Полєнові. Макс Карлович чув вже зовсім погано –
він практично не розлучався із слуховим ріжком. Проте дав згоду на участь в концерті, який
відпочиваючі затіяли для самих себе. Він співав куплети Ескамільйо з «Кармен»: завзято,
відважно, браво, по-юнацьки піднесено, зірвавши бурхливі оплески вимогливої аудиторії.
...Родина Максакових довгий час жила в комуналках. Лише у 1935 році одержали окрему квартиру
в будинку № 7 на вулиці Нежданової.
...26 березня 1936 року у Великому йшла «Царська наречена». Максакова були в театрі: вона
співала Любочку, він, як завжди, сидів в першому ряду. Під час другого акту за лаштунки прибіг
посильний і повідомив, що Макс Карлович, відчувши себе не зовсім добре, пішов додому і там
йому стало зовсім
